Юний Шерлок з синдромом Аспергера

 

«Загадковий нічний інцидент із собакою» Марк Геддон («КСД», 2016). Цей роман, який був неодноразово відзначений престижними преміями, українською переклали двічі – у 2010-му в «Кальварії» (переклад Лотти Мейдз), й у 2016-му в "КСД" (Анастасія Рогоза).

Це історія 15-річного Крістофера, який страждає на синдром Аспергера (високофункціональна форма аутизму), написана від першої особи.

Починаючись як детектив, «Загадковий нічний інцидент із собакою» все більше перетворюється на психологічний роман, де усі герої переживають неймовірно складні часи й невідомо, кому більше співчувати, – хлопцю, для якого нестерпним є будь-який дотик, матері, яка так виснажена, що кидає сім’ю й два роки мучиться докорами сумління, чи батькові, який робить необачну помилку й назавжди втрачає довіру єдиної дитини.

Розповідь ведеться від імені підлітка Крістофера, який пише свою книгу-щоденник, як йому порадила психолог. Він живе з батьком і вчиться у спецшколі, що не приносить йому користі, лиш одні розчарування. Зате хлопець добре знає математику й фізику і планує стати вченим. Його судження прямолінійні й практичні, а затята цілеспрямованість просто вражає. Головним подразником постають навколишні люди та їх вчинки, чиї емоції й мотиви він не може зрозуміти:

«На це є дві основні причини.

Перша основна причина полягає в тому, що люди часто спілкуються без слів.

… Друга основна причина полягає в тому, що люди часто спілкуються, використовуючи метафори».

Одного вечора Крістофер знаходить мертвим сусідського пуделя й це дуже його засмучує. Він вирішує знайти вбивцю і починає своє розслідування. Йому доводиться спілкуватись з можливими свідками, виходити у людні місця й аналізувати багато інформації. Відкриття боляче приголомшить хлопця і змінить все його життя.

Автор спробував описати внутрішній світ незвичайної дитини й труднощі, які виникають при її зіткненні з реальністю. А ще зобразив перед нами напружену та виснажливу дійсність батьків, що зіткнулись з такою проблемою.

Здавалося б, читач отримає детективну історію від незвичного оповідача, втім, саме розслідування тут вторинне, як і таємниця, що спливає на поверхню разом із ним. Значно важливіша атмосферність оповіді, можливість відчути себе Крістофером – позбавленим чималого спектру емоцій, співчуття, озброєний залізобетонною логікою і купою розрізнених енциклопедичних знань, наблизитися до розуміння людей з аутичним спектром і, можливо, полюбити математику – вона ж бо простіша за людей.

Те, наскільки світ несправедливий до особливих дітей, розумієш наприкінці, коли Крістофер розповідає читачам про свою найзаповітнішу мрію: щоб Землею поширився смертельний вірус, внаслідок якого живими лишилися б тільки такі, як він, особливі. Тоді б ніхто його не торкався, не потребував комунікації й всі жили б у злагоді, оскільки б розуміли потреби одне одного.

Попри все, книжка вийшла дуже життєствердна і її варто прочитати кожному підлітку бодай для того, щоб помічати інакшість і толерувати її.