Hello, Європа!

  Лауреатом Меморіальної премії імені Астрід Ліндґрен (ALMA)2021 за досягнення в літературі для дітей та юнацтва став французький письменник Жан-Клод Мурлева. «Жан-Клод Мурлева – блискучий новатор казки, відкритий як для труднощів, так і для краси. Час і простір перестають існувати у вигаданих ним світах, а мрійлива і точна проза порушує вічні теми, такі як: туга і любов, вразливість і війна. Завжди дивовижна творчість Мурлева поєднує давню тканину епосу з сучасністю», – зазначає журі. Жан-Клод Мурлева (Jean-Claude Mourlevat) народився в 1952 році в багатодітній сім'ї мірошника на Півдні Франції. Він отримав педагогічну освіту і впродовж дев'яти років викладав німецьку мову в коледжі , а потім навчився майстерності клоуна, а згодом став театральним режисером. Його пантоміма «Говоріть мені про кохання» була зіграна більше тисячі разів у Франції і за її межами. Перший роман Мурлева «Історія дитини та яйця» (Histoire de l’enfant et de l’œuf) вийшов у 1997 році. Зараз його кн

  Актор і режисер, що народився на зламі століть. Людина, неймовірна історія життя якої нагадує пригодницький роман. Відомий у німецькомовному світі актор пройшов шлях від бідного пекаря з Галичини до найбільших театральних сцен Берліна й навіть Голлівуду. Справжнє ім’я Александра Гранаха – Єсая Ґронах. Він народився в 1890 році у багатодітній єврейській родині в галицькому селі Вербівці неподалік Городенки. Родина займалася пекарською справою. Тож малий Єсая з дитинства працював пекарем спершу у свого батька, а згодом – як найманий працівник у Заліщиках і Станиславові (сучасному Івано-Франківську). У 14 років хлопець вперше побував у єврейському театрі Львова. Театральний світ зачарував його настільки, що підліток-пекар без коштів і зв’язків вирішив присвятити театру своє життя. Через два роки 16-літній Єсая утік зі Львова до Берліна, щоб стати актором. У новому культурному середовищі юнак брався за будь-яку роботу: працював пекарем, потім на фабриках, де виготовляли грамплатівки

Венеція - це справжнє місто-пам'ятка, де абсолютно будь-яка будівля може претендувати на звання історичної. Тому не дивно, що вся стара частина Венеції та її лагуна включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Венеція - місто особливе й з точки зору історії, й архітектури, і побуту. «Містом на воді» захоплювалися Хемінгуей і Гете, у своїх творах оспівували Шекспір, Манн і Данте. Про Венецію можна говорити багато й довго, але ми вибрали для вас тільки найцікавіші, на нашу думку, факти про це чудове, унікальне місто. А ви знали, що: 1. Венеція побудована на палях з модрини, яка майже не гниє у воді і з якої отримують смолу, відому як венеціанський терпентин. 2. У Венеції гондольєр - переважно чоловіча професія, яка вимагає великої майстерності. Зазвичай передається у спадок від батька до сина. Цій професії не позичати романтизму, недаремно у гондольєрів є навіть особливий вид пісень, званих баркарола (від італ. Barca - «човен»). Гондол у Венеції завжди рівно 425, не більше і

  26 березня свій день народження відзначає відомий німецький письменник Патрік Зюскінд. Його найвідоміший роман «Парфуми» ось уже майже тридцять років розбурхує уяву читачів. Завдяки своєму відлюдному життєвому стилю і наполегливості у відхиленні пропозицій інтерв’ю й офіційних заяв до його творів преса називає його «Фантом німецької розважальної літератури». Зюскінд майже не дає інтерв’ю, не виступає на публіці і відхилив декілька нагород, які йому були присуджені за досягнення в галузі літератури. Він навіть не з’явився на світову презентацію екранізації його роману «Парфуми» 7 вересня 2006 року в Мюнхені. До того ж, майже немає зображень з Зюскіндом .   Майбутній письменник народився в містечку Амбах в Баварії. Його батько був відомим журналістом, мати - спортивним інструктором. Відомо, що він другий син в сім'ї. За бажанням батьків Патрік отримав музичну освіту. Відомо, що батько письменника любив влаштовувати у себе вдома урочисті чаювання, на які запрошувалися всі дру

     Її мумі-тролів можна побачити в усіх куточках світу – від власне книжок до чашок з героями та іграшок. Усе своє життя вона присвятила письменницькій та художній діяльності. Туве Янссон народилася у Гельсінкі у творчій родині: її мати була художницею та графічною ілюстраторкою, батько – скульптором. Її брати та сестри теж стали художниками. Дитинство Туве провела на острові у Фінській затоці, в 50 км від міста. У 14 років вона написала та проілюструвала свою першу книжку. Згодом вчилася в Стокгольмі, Гельсінкі та Парижі на графічного дизайнера, ілюструвала книжки та журнали, створювала комікси. Перша книжка Туве Янссон про мумі-тролів побачила світ 1945 року у часи Другої світової. Авторка зізнавалася, що хотіла в темні часи написати щось невинне й наївне. Згодом вона написала ще кілька книжок про мумі-тролів, які продали багатомільйонними накладами по всьому світу. Однак свого першого мумі-троля Янссон намалювала ще в дитинстві, граючись з братом. Згодом замість підпису авторка

  У соцмержах ми читаємо про COVID 19 у знайомих, а в медіа – про заповнені лікарні та втомлених медиків. Щодня бачимо поради про лікування, дискусії щодо вакцини. Регулярно дізнаємось про історії людей, які перехворіли – настільки різні, що це заплутує.  Інформації про коронавірус багато, і почути з-поміж неї правдиву і важливу   – нелегко. В такій ситуації кожному з нас потрібні ті , хто допоможе знати найважливіше про COVID-19, почути те , що допомагає зберегти здоров ’ я і життя , відрізнити правду від міфів . Ті, хто володіє перевіреними даними, може допомогти порадою і вказати, на що дійсно варто звертати увагу. Такі люди – це вчені та доказові медики. Професіонали у своїх галузях, які вивчають коронавірус крізь призму різних наук, діляться досвідом один з одним і знають про кращі практики боротьби з COVID -19. Зробіть пост у себе в Instagram із запитанням під хештегом # проковід   - і отримаєте відповідь від фахівця .            Це - кру

  Історія цього популярного десерту налічує декілька сотень років, а приготування його нині настільки просте, що з ним впорається навіть дитина. Традиційні хрусткі вафлі не мають батьківщини, адже їхня історія сягає сивої давнини. Зате у пишних віденських вафель є конкретний автор - рецепт улюбленого всіма десерту придумав австрійський кондитер в кінці XIX століття. Історія віденських вафель налічує майже 120 років, а загальна історія десерту - тисячоліття. Достеменно невідомо, де і коли з'явилися перші вафлі, але багато істориків кулінарії вважають їхньою батьківщиною Стародавню Грецію. Хоча на теперішні вафлі вони були схожі вельми умовно. Вони представляли собою сирні коржики з додаванням трав і пеклися на гарячому камінні. Згодом рецепти   поліпшувалися, змінювалися та ускладнювалися, і перші солодкі вафлі стали готувати вже в Європі. Праобразом сучасних вафель вважаються середньовічні кондитерські вироби, які представляли собою дуже тонке хрустке печиво, виготовлене у ва