Всіх, хто любить французьку мову - зі святом!

 

20 березня світ відзначає Всесвітній день франкофонії.

Франкофонія (Francophonie) — франкомовний простір, країни, де розмовляють французькою мовою. Уперше цей термін був вжитий у 1871 році в середовищі географів. Вважається, що цей термін запровадив Онезім Реклю (Onésime Reclus, 1837–1916).

Майже всі франкомовні країни об'єднані в Міжнародну організацію співробітництва франкомовних країн світу (фр. L’Organisation internationale de la francophonie, OIF). Організація об'єднує 56 членів, що представляють різні держави або частини держав світу, а також 14 спостерігачів. Головним критерієм для вступу до організації вважають не ступінь володіння французькою мовою населення тієї чи іншої держави, а, швидше, культурні зв'язки з Францією, що склалися протягом десятиліть і навіть століть.  Тому серед спостерігачів Франкофонії - Україна і країни Прибалтики.

 Франкофонія існує вже більше сорока років: 20 березня 1970 року в Нігері було підписано угоду про створення міждержавної організації франкомовних країн.

Девізом організації служить французький вислів «Рівність, доповнення, солідарність» (фр. Égalité, Complémentarité, Solidarité).

Французька мова належить до шести робочих мов ООН, а також є офіційною мовою великої кількості міжнародних організацій. Крім Франції, мова широко розповсюджена в Бельгії, Швейцарії, Канаді та багатьох інших країнах.

 Крім цього, на сьогоднішній день французька — один з найпопулярніших у світі об’єктів вивчення іноземних мов. Кількість людей, здатних висловлюватися французькою сягає 200 мільйонів. Втім, останнім часом мова втрачає свій статус, багато в чому поступаючись англійській. Навіть у Європейському Союзі, де французька є офіційною мовою, її майбутнє залежить від багатьох чинників. Багато країн — наприклад, Фінляндія, Австрія, Швеція — використовують в якості засобу спілкування англійську мову, що не може не позначатися на позиціях мови галлів. Тим не менш, французька мова залишається однією зі світових культурних цінностей. Саме цією красивою і вельми виразною та багатою мовою говорили і писали Вольтер, Дідро, Гюго, Дюма, Бальзак, Рабле, Золя, Жакоб, Аполлінер, Помпіду, Камю… — і тільки ця мова може зберегти і передати всі тонкощі їх безсмертних творів.