Александр Гранах – галичанин, що підкорив Голлівуд

 

Актор і режисер, що народився на зламі століть. Людина, неймовірна історія життя якої нагадує пригодницький роман. Відомий у німецькомовному світі актор пройшов шлях від бідного пекаря з Галичини до найбільших театральних сцен Берліна й навіть Голлівуду.

Справжнє ім’я Александра Гранаха – Єсая Ґронах. Він народився в 1890 році у багатодітній єврейській родині в галицькому селі Вербівці неподалік Городенки. Родина займалася пекарською справою. Тож малий Єсая з дитинства працював пекарем спершу у свого батька, а згодом – як найманий працівник у Заліщиках і Станиславові (сучасному Івано-Франківську).

У 14 років хлопець вперше побував у єврейському театрі Львова. Театральний світ зачарував його настільки, що підліток-пекар без коштів і зв’язків вирішив присвятити театру своє життя. Через два роки 16-літній Єсая утік зі Львова до Берліна, щоб стати актором.

У новому культурному середовищі юнак брався за будь-яку роботу: працював пекарем, потім на фабриках, де виготовляли грамплатівки і домовини. А вечорами вчив німецьку та грав у єврейському народному театрі. Саме тоді Єсаї пощастило: він познайомився з відомим театральним режисером Емілем Міланом, який став його вчителем.

Мілан зауважив у хлопцеві з Галичини акторський талант, погодився безкоштовно навчати Ґронаха акторської гри, допоміг знайти вчительку німецької мови, радив, які книги з європейської філософії та літератури прочитати, щоб заповнити прогалини в освіті. А за якийсь час саме Еміль Мілан посприяв, щоб молодого галичанина зарахували до знаменитої школи театрального мистецтва Макса Райнгарда.

Кар’єра Ґронаха розпочалася перед Першою світовою війною в театрі Райнгарда в Берліні. Сезон 1913-1914 років був часом розквіту цього театру. Заради омріяної професії молодий актор навіть зважився на ризиковану операцію: йому зламали здорові, але криві ноги, щоб зростити їх рівними. А ще йому порадили змінити сценічне ім’я на Александр Гранах, тому що його власне Єсая звучало для німецького театру надто по-єврейському.


Перша світова війна перервала омріяну роботу на 4 роки. Александра Гранаха як громадянина Австро-Угорської імперії мобілізували до армії. Він пройшов фронт та італійський полон, в якому організовував театральні вистави та з якого йому дивом вдалося втекти через Альпи до Швейцарії. Під час втечі він познайомився з хорваткою Мартою, з якою розмовляв українською.


Наново театральна кар’єра Александра Гранаха розпочалася 1918 року в Мюнхені, де він отримав омріяну роль Шейлока у постановці драми Шекспіра «Венеціанський купець». У 1921 році актор повернувся до Берліна, грав у театрі Лессінга, а також у німому кіно.

Проте вже через десятиліття Александру знову довелося різко змінити життя. Втікаючи від нацистської політики щодо євреїв, Гранах спершу виїхав до Радянського Союзу, де в 1934-1936 роках знявся у двох фільмах і грав у Київському єврейському театрі.

Але намагаючись втекти від одного тоталітарного режиму, він потрапив у лабети до іншого. У 1937 році актора заарештувала радянська влада, звинувативши у шпигунстві. Уникнути ув’язнення вдалося завдяки німецькому письменнику Леону Фейхтвангеру, який звернувся безпосередньо до Сталіна. Після звільнення Александер Гранах назавжди покинув СРСР і через Швейцарію емігрував до США.

Щоб продовжити акторську кар’єру у Голлівуді, Гранах вдруге подолав мовний бар’єр, вивчивши англійську. Завдяки ролі агента КДБ Копальського у фільмі «Ніночка» 1939 року, головну роль в якому зіграла Грета Гарбо, Александр став знаменитим вдруге. У роботі над стрічкою йому знадобився досвід в СРСР, де він спостерігав за партійними функціонерами й агентами радянських спецслужб. А досвід життя в нацистській Німеччині допоміг, коли Гранах блискуче зіграв роль наглядача концтабору у фільмі 1944 року за романом Анни Зеґерс «Сьомий хрест».


На жаль, і кар’єра, й життя Гранаха обірвалися раптово в 1945 році. Актор помер після операції з видалення апендикса. Александр Гранах залишив по собі автобіографічний роман «Ось іде людина», який серед іншого описує колоритне життя на Галичині на початку XX століття. Книга перекладена українською та видана за підтримки Німецького культурного центру «Гете-Інститут».

Життя Александра Гранаха — це історія постійних переміщень — пошуків та втеч.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Віденська кава Юрія Кульчицького

Конкурс для батьків разом з дітьми від Дитячого Фонду Організації Об'єднаних Націй. Конкурс листівок «День Води»

Приєднуйся до святкування. Конкурс есе від Послів європейської молоді