«Ларс. LOL» — історія про кібербулінг, інклюзивність і право кожного бути собою

 

Ми звикли вважати, що є люди «нормальні», а є «особливі». Але це неправильний поділ. Наші фізичні особливості не визначають нас. Насправді немає ніякісінького значення, здорові ми чи не дуже. Значення мають лише наші слова і дії, і розуміння того, що «особливий» не тлумачиться як гірший чи меншовартісний.

«Рівність. Турбота. Доброта». На першому ж занятті після довгих літніх канікул учні повторюють принципи взаємодії в колективі. Все звучало б переконливіше, аби Аманда в цей момент не прилипла до стільця мокрою сукнею, через яку просвічується білизна.

Її на перерві облив з голови до ніг содовою однокласник, а двійко популярних дівчат зняли відео і уже виклали в блоґ.

Навчальний рік у Аманди буде нелегким.

В її школі є прекрасна традиція: старші учні опікуються першачками, кожному призначають одного підопічного. Амандин же протеже – її ровесник і однокласник, він є новеньким в школі, його звати Ларсом, і у Ларса – синдром Дауна.

Ларс і Аманда досить складно налагоджують комунікацію, але зрештою зближаються. А потім стається те, що мало статися, – Ларса починають цькувати, і це інтернет-булінґ, в реалі всі вдають коректну поведінку. Аманда долучається до переслідувачів. Передбачуваний конфлікт насправді.

Всі дорослі на появу в класі Ларса реагують злегка неадекватно, вони бояться реакції підлітків на особливу дитину (хоча розмах того, що накоїла Аманда та її однокласники, таки шокував). Наприкінці повісті мудра подруга Аманди скаже: «Тобі легше думати, що всі тебе ненавидять».

Так, як ти ставишся до себе, то так до тебе будуть ставитися й інші? Ларс не здається собі смішним, він дуже серйозна і захоплена дитина. Але наприкінці повісті він скаже: «Ларс таки ЛОЛ». Що?! Те, як до тебе ставляться, таким ти і стаєш?.. Тим ця повість і прекрасна: вона не дає однозначних відповідей, тільки знову і знову множить питання про мораль і етику. Ларс – не його діагноз. Аманда – не її помилки. Але Ларсу жити з його діагнозом. А Аманді – з її помилками.

Це книжка про кібербулінг і про те, що кожен може помилитися. І важливим є насправді, що цькування відбувається на закритому запароленому сайті: підлітки в реалі і в інеті – зовсім різні; і авторка повісті не береться називати це лицемірством, бо це таки не воно, це щось ще гірше. Є тактовність і є бажання нічого не знати про біди інших. Є двоєдушність і є обґрунтоване відчуття безкарності. 

«Ларс. LOL» написаний про інклюзивну освіту та її проблеми, тільки ця повість не про Ларса, а про Аманду. Це вона робить помилку, яку має виправити. Тому в назву винесене не ім’я хлопчика з синдромом Дауна, а пароль, який відкриває вхід на сайт, де викладають фото і образливі коментарі про нього.

Закінчується історія позитивно і дуже повчально. Аманда вирішує більше ніколи не бути нейтральною.

Це книга про те, що немає різниці – є в тебе синдром Дауна чи ні. Або ж аутизм. Чи синдром Аспергера. Чи ти просто дивакуватий або ж звичайнісінький. Це книга про те, що ми усі, насправді, однаково потребуємо любові, дружби, підтримки і поваги. Здавалось би, це так просто! Але ні.

Прочитайте «Ларс. LOL» Ібен Акерлі –і, можливо, вам стане простіше налагодити контакт із колегами чи навіть із самим собою. Тільки не будьте байдужими. Тому що завжди знайдеться той, хто не буде байдужим до вас.