Бернська конвенція і авторське право

Що ми знаємо про авторське право?

Однією з основних проблем, пов'язаних з розвитком глобальних комп'ютерних мереж, є проблема дотримання права інтелектуальної власності. Як заявляють окремі автори, «добра половина всіх авторських творів, доступних в мережі, опинилася там на незаконних підставах», тобто саме з порушенням прав інтелектуальної власності. Численними є недобросовісне ставлення до знаків, доменних імен. Внаслідок цих і подібних випадків порушуються ті чи інші права інтелектуальної власності, і, отже, вони потребують захисту.

Оскільки сама природа електронних телекомунікацій вимагає багатократного копіювання даних в процесі передачі їх каналами зв’язку та ознайомлення з ними, природно, постають питання стосовно дотримання при такому копіюванні авторських прав. Отже, сьогодні Інтернет фактично став прекрасним щоденно поновлюваним джерелом для порушень у галузі інтелектуальної власності.

А чи знаєте ви, що проблемами захисту авторських прав люди переймалися ще в далекому ХІХ столітті?

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, підписана 9 вересня 1886 року у Берні, якраз і є міжнародною угодою щодо авторського права. Ця конвенція була розроблена за участі Віктора Гюґо та його «Міжнародної Асоціації Літератури та Мистецтва» під впливом французького «права автора». 

За Бернською конвенцією, авторське право на творчу працю не повинно декларуватися, бо воно автоматично є діючим з моменту створення твору. Таким чином, автору не треба реєструвати, подавати будь-які заяви про авторське право у країнах, що прийняли цю конвенцію. 

Як тільки твір зафіксовано на будь-якому фізичному носії, його автор автоматично стає власником всіх авторських прав на цей твір та будь-які похідні твори до тих пір, доки він сам явно не відмовиться від них, або доки не закінчиться строк дії авторського права.

Перед прийняттям Бернської конвенції національні відомства з авторського права захищали права на поданий твір тільки всередині країни. Таким чином, твір, опублікований у Лондоні британським громадянином, є захищеним авторським правом на території Великої Британії, та водночас може бути вільно скопійований та проданий будь-ким у Франції, та навпаки.

Бернська ж конвенція  створила умови для міжнародної інтеграції об'єктів права інтелектуальної власності. Бельгія, Велика Британія, Гаїті, Іспанія, Італія, Ліберія, Німеччина, Туніс, Франція та Швейцарія - країни, які підписали конвенцію про охорону літературних і художніх творів. Станом на сьогодні 179 країн є членами Бернської конвенції.

Захист авторського права в Інтернеті потребує розроблення принципово нових законодавчих норм не тільки на національному, а й на міжнародному рівнях. Водночас така охорона не повинна призводити до того, щоб здійснюваний контроль за використанням творів ставав перешкодою на шляху до розвитку освіти, науки, культури та інших потреб суспільства Європи та світу.