Незламний боєць та Герой французького Руху Опору в Другій світовій війні.

2 вересня, у день закінчення Другої світової війни, згадаємо Василя Порика – відомого борця з нацистами, чий образ став натхненням для повісті Андре П’єрарда “Юнак з трояндою”.

Наш герой народився 17 лютого 1920 у селі на Вінниччині. Закінчив курс агрономії у сільськогосподарському технікумі, але згодом вирішив зробити військову кар’єру – навчався в Харківському військовому піхотному училищі.

У 1941 році потрапив у вороже оточення поблизу Умані. Пораненого командира стрілецького взводу Василя Порика взяли в полон нацисти й відправили у концтабір Бомон у французькій провінції Па-де-Кале. Там його намагались зламати важкими роботами на шахтах. Проте фізично витривалий Порик виконував план роботи, а з часом адміністрація навіть підвищила його до табірного старшини. Завдяки цьому Василь міг іноді виходити в місто, де налагодив контакти з підпіллям. Він створив у таборі підпільний загін, який саботував виробництво. Диверсанти псували шахтні транспортні засоби, інструменти, електроустаткування, повітряні помпи, завалювали породою штреки.

Коли Порику пощастило втекти з табору, він організував партизанський загін уже за його межами. З липня 1943 року загін боровся проти німецьких окупантів у Північній Франції. Навесні 1944 року Порика з побратимами оточили нацисти на явочній квартирі у містечку Дрокур. Після чотирьох годин бою пораненого Василя знову взяли в полон. Цього разу його ув’язнили у неприступній фортеці Сен-Нікез міста Арраса.

Та Василь Порик не здавався – тяжко поранений, з кайданами на руках, здійснив фантастичну втечу з камери-одиночки через два мури, які огороджували двір фортеці. Спершу витяг цвях зі стіни, яким розкував кайдани. Потім стогоном заманив і знешкодив наглядача, а в сусідній камері зміг витягти прути й зробити шпарину в ґратах. Далі з одягу скрутив мотузку, спустився з вікна, здолавши стіну внутрішнього двору. Під час спуску з зовнішньої стіни мотузка тріснула, і Порик впав у глибоку яму з тілами загиблих. Пролежавши там деякий час, юнак знайшов сили і вибрався з могильника. Закривавленого Порика знайшла французька жінка, яка допомогла йому вкотре повернутися до Руху Опору. Ця втеча стала легендою серед учасників Руху.

За голову Порика окупанти оголосили винагороду в мільйон франків. В липні того ж року він потрапив у засідку в районі міста Аррас, де загинув у перестрілці. Поховали Порика у французькому шахтарському селищі Енен-Льєтар.