Проспер Меріме - французький козак

 

Народився Проспер Меріме 1803 року у Парижі у родині художників. Одинадцятилітнім побачив на Єлисейських полях парад донських козаків, незнайоме слово "козак" він розшифрував як флібустьєр, пірат степів. І почав читати усе, що здобував із історії Запорізької Січі.  

За освітою Меріме - юрист, визнаний детектив, член Французької АН; за характером - педант, який нічого не сприймає на віру. Вчений–енциклопедист із унікальною пам'яттю, який знав англійську, грецьку, іспанську, латину, спеціально вивчив українську, польську та російську мови, аби досліджувати архіви, читати праці М. Костомарова.

Низка творів Проспера Меріме описує козаччину та гетьманів Б. Хмельницького, І. Мазепу: ґрунтовні розвідки "Козаки України та їхні останні гетьмани", "Богдан Хмельницький", нариси "Les Cosaques d'autrefois". У драмі "Початки одного авантюриста" (1852 р.) ціла сцена (моста) розповідає про запорожців та їхні звичаї. Своїм авторитетом командор Ордену Почесного легіону вплинув на Сенат, який 1869 року прийняв рішення про впровадження в школах Франції курсу історії України. Франція – єдина країна планети, де шкільна програма вивчала історію Козацької Республіки.

Був Меріме добрим приятелем Миколи Гоголя, в "Revue des Deux Mondes" вийшов його етюд про Гоголя, згодом переклад французькою "Ревізора". Ніжний друг Марка Вовчка - Проспер Меріме переклав її "Козачку".

До речі, П. Меріме був доволі самотньою людиною. Після смерті батька він п'ятнадцять років прожив удвох із матір'ю. У Проспера не було ні сестер, ні братів, він не був одруженим, мав невелике коло друзів.  Упродовж 20 років дружив зі Стендалем.

Але є Франція і є людина, до якої Меріме ставиться як до дочки - Євгенія, дочка графа де Теба, яку письменник знав ще маленькою і яка стала імператрицею французів. Він страждає, коли Франція 19 липня 1870 р. оголосила війну Прусії, бо це вело країну до катастрофи. Згорьований Меріме сказав доктору Мору: "Франція помирає, і я хочу померти разом з нею".

 23 вересня 1870 р. о дев'ятій вечора 67-річний Проспер Меріме несподівано помер.

Можна багато писати про заслуги видатного французького письменника в справі взаємного духовного зближення українського та французького народів. Але головне, про що варто пам’ятати, — «українські сторінки» творчості Меріме переконливо засвідчують, що наша земля завжди перебувала (і перебуватиме!) саме в європейському єдиному духовному просторі, а не в якому-небудь іншому.