Чи достатньо ми робимо для того, щоб наші діти ставали читачами?
Результати
дослідження Держстату MICS 2025–2026 показують, що 91% дітей віком 7–14 років
мають удома щонайменше три книжки для читання, а серед дітей до п'яти років цей
показник становить 90%.
Голова
Правління Української видавничої асоціації зауважує: на перший погляд, це
обнадійливі цифри, але поріг у три книжки був розроблений ЮНІСЕФ для країн, де
діти часто не мають жодної книжки взагалі.
Тож нам
важливо порівнювати себе не з країнами, де доступ до книжок є критично низьким,
а з тими, хто зробив дитяче читання національним пріоритетом.
Показовим,
за його словами, є приклад Польщі. Із 2001 року там діє програма «Cała Polska
czyta dzieciom» («Вся Польща читає дітям»), у межах якої тисячі шкіл і дитячих
садків запровадили щоденне читання вголос. Результат — суттєве покращення
читацької грамотності: Польща стала одним із лідерів Європи за результатами
міжнародного дослідження PIRLS.
«Три
книжки вдома не мають бути для нас якоюсь заспокійливою мантрою. Адже якщо ми
хочемо, щоб наші діти конкурували з польськими у грамотності, а не з
таїландськими у кількості книжок на полиці, нам потрібна не статистика, а
національна програма читання вголос. І починати можна не з закону і не з
бюджету, а з себе. Щовечора читати своїм дітям, обговорювати прочитане,
малювати, співати, танцювати», – зазначає Артем Біденко.
Ще один важливий висновок MICS: ранню
стимуляцію розвитку – читання, спів, ігри, розмови – діти 2–4 років у 90%
випадків отримують від матері. В умовах війни та традиційного розподілу ролей
це означає, що багато дітей позбавлені повноцінного досвіду спілкування з обома
батьками через книжку.
Читання
вголос – це не лише про книжки і не лише про те, чи стане дитина читачем у
майбутньому. Дослідники запевняють: регулярне спільне читання сприяє розвитку
когнітивних здібностей, емпатії та креативності . Це одна з тих щоденних
практик, які допомагають дитині краще розуміти інших людей і впевненіше
взаємодіяти зі світом.
Голова
Правління УВА наголошує: починати можна вже сьогодні – без спеціальних програм
і додаткових ресурсів. Достатньо відкласти телефон, відкрити книжку і провести
з дитиною хоча б 15 хвилин. Читати, обговорювати прочитане, фантазувати,
сміятися, співати, малювати.
Саме з
таких щоденних практик формується майбутнє країни!
Коментарі
Дописати коментар