Чи достатньо ми робимо для того, щоб наші діти ставали читачами?

 

Результати дослідження Держстату MICS 2025–2026 показують, що 91% дітей віком 7–14 років мають удома щонайменше три книжки для читання, а серед дітей до п'яти років цей показник становить 90%.

Голова Правління Української видавничої асоціації зауважує: на перший погляд, це обнадійливі цифри, але поріг у три книжки був розроблений ЮНІСЕФ для країн, де діти часто не мають жодної книжки взагалі.

Тож нам важливо порівнювати себе не з країнами, де доступ до книжок є критично низьким, а з тими, хто зробив дитяче читання національним пріоритетом.

Показовим, за його словами, є приклад Польщі. Із 2001 року там діє програма «Cała Polska czyta dzieciom» («Вся Польща читає дітям»), у межах якої тисячі шкіл і дитячих садків запровадили щоденне читання вголос. Результат — суттєве покращення читацької грамотності: Польща стала одним із лідерів Європи за результатами міжнародного дослідження PIRLS.

«Три книжки вдома не мають бути для нас якоюсь заспокійливою мантрою. Адже якщо ми хочемо, щоб наші діти конкурували з польськими у грамотності, а не з таїландськими у кількості книжок на полиці, нам потрібна не статистика, а національна програма читання вголос. І починати можна не з закону і не з бюджету, а з себе. Щовечора читати своїм дітям, обговорювати прочитане, малювати, співати, танцювати», – зазначає Артем Біденко.

 Ще один важливий висновок MICS: ранню стимуляцію розвитку – читання, спів, ігри, розмови – діти 2–4 років у 90% випадків отримують від матері. В умовах війни та традиційного розподілу ролей це означає, що багато дітей позбавлені повноцінного досвіду спілкування з обома батьками через книжку.

Читання вголос – це не лише про книжки і не лише про те, чи стане дитина читачем у майбутньому. Дослідники запевняють: регулярне спільне читання сприяє розвитку когнітивних здібностей, емпатії та креативності . Це одна з тих щоденних практик, які допомагають дитині краще розуміти інших людей і впевненіше взаємодіяти зі світом.

Голова Правління УВА наголошує: починати можна вже сьогодні – без спеціальних програм і додаткових ресурсів. Достатньо відкласти телефон, відкрити книжку і провести з дитиною хоча б 15 хвилин. Читати, обговорювати прочитане, фантазувати, сміятися, співати, малювати.

Саме з таких щоденних практик формується майбутнє країни!

Джерело: https://www.facebook.com/UkrPA/posts/pfbid0iVuHEt3iP9TvB5Q3q1NEXhDsKrqdFtq3VAomT1Gp31Mcevm91g7TWR6pZ5RAMJuql

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Віденська кава Юрія Кульчицького

Хто така Марія Монтессорі?

Інтегроване та інклюзивне навчання в Італії