Українець, якого знає весь світ

 

Народився в Києві, був відрахований із художнього училища за участь у страйку, самотужки дістався Парижа і за кілька років перевернув уявлення про те, чим може бути скульптура. Перший українець, що брав участь у Венеційському бієнале.

Олександр Архипенко був громадянином світу: його вважають своїм у всіх країнах, де він жив і творив. Водночас митець не забував про українське коріння. Музеї світу змагаються за його роботи, Christie's продає їх за мільйони, а в радянській Україні його імʼя десятиліттями було під забороною.

30 травня 1887 року в Києві народився хлопець, чий батько був інженером, винахідником, професором університету , а дід – іконописцем. Саме дід посіяв у ньому любов до мистецтва і невдовзі Сашко вже захоплювався роботами Леонардо да Вінчі.

Навчатися пішов до Київського художнього училища, звідки його виключили в 1905-му за участь у студентських страйках. Продовжив навчання в студії відомого пейзажиста Сергія Світославського, в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, у приватних студіях Москви й Парижа.

Потрапивши до Парижа, Архипенко записався до Національної школи мистецтв, але ходив туди лише два тижні. Натомість майже рік провів у Луврі, вивчаючи скульптуру давніх цивілізацій.

До 1921-го Олександр Архипенко жив у Франції, в 1921-1923-му – в Берліні, потім переїхав до США. Відкрив школу пластики в Нью-Йорку, яку очолював до 1964-го, викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв й в університеті в Канзас-Сіті.

«Відтворення ні до чого не призводить. Єдиний спосіб уподібнитися природі – це винаходити», – вважав Архипенко. Він створив новий різновид рельєфної різьби, так зване скульптомалярство, відкрив й обґрунтував принципи рухомого малярства. Його творчість вплинула на розвиток модерністського мистецтва у Європі й США.

Ідею створення «механічної картинки», на якій малюнок би оживав і рухався, Олександр Архипенко плекав від 1922 року. В результаті численних експериментів йому вдалося втілити свій задум. 22 липня 1925 року митець подав заявку на видачу патенту на винахід «метод оформлення змінних зображень», який отримав 1927-го. Другий патент Архипенко отримав на апарат для демонстрації новітнього виду образотворчого мистецтва, відомий як «архипентура». «Це машина, що рухає замальований предмет аналогічно до уповільненої зйомки в кіно... Це нова форма мистецтва, що використовує час і простір», – зазначав він, представляючи винахід. Пристрій складався з великого ящика з умонтованою рухомою рамою, до якої кріпилася понад сотня вузьких смуг з металу й оргскла з нанесеними на них фрагментами живопису. За допомогою електромотору смуги рухалися й робили рухомим зображення.

Отримавши патент, Олександр Архипенко 1928 року оприлюднив свій винахід на виставці в Нью-Йорку. Демонстрація «архипентури» спричинила фурор. Сьогодні модернізований винахід Архипенка використовують у всьому світі для рекламних щитів зі змінним зображенням.

Хоча більша частина життя митця минула в еміграції, зв'язок з Україною він не поривав ніколи. «Українська земля, український хліб, український дух свободи та індивідуальності лягли в основу моєї креативності», – казав він. Попри всі протести радянської делегації у 1933 році оформлював Український павільйон на виставці «Століття прогресу» у Чикаго.

Коли українська діаспора вирішила подарувати Національному художньому музею Львова його скульптуру «Ма», Архипенко не взяв за неї грошей. «Я дуже щасливий , що моя робота буде зберігатися близько до українського серця», – писав він директору музею. Радянська влада знищила цю скульптуру у 1952 році.

Помер Олександр Архипенко 1964 року в Нью-Йорку, у своїй майстерні. За заповітом понад 100 робіт було передано до музею в Саарбрюккені (Німеччина).

Його вважали вчителем світової скульптури такі майстри як Манцу, Джакометті, Мур, Колдер та Кавалерідзе. А на міжнародних аукціонах Sotheby’s та Christie’s його скульптури сьогодні продаються в середньому від декілька десятків тисяч до декількох мільйонів доларів.

В Україні радянської доби його ім’я замовчувалося, роботи знищувалися, але Архипенко – це частина нашої історії, яку повертаємо собі.