Незвичайні пам’ятники в Польщі
Про
найвищу в Європі статую Божої Матері багато говорили ще до того, як її відкрили
15 серпня неподалік Торуня. Ця приватна інвестиція, безперечно, стане
туристичною принадою. Однак у Польщі можна знайти чимало інших незвичайних
пам’ятників, присвячених часом доволі нетиповим речам і явищам.
Не в
очереті (де його, мабуть, було б важче знайти), а на ринковій площі перед
ратушею у Щебжешині 2011 року встановили двометрову скульптуру жука. Усміхнена
комаха в циліндрі, що грає на скрипці, – робота уродженця Щебжешина, скульптора
Зиґмунта Ярмули. Це не єдине втілення комахи, увічненої у вірші Яна Бжехви .
Відлитий із бронзи жук на ринковій площі має старшого брата: менша дерев’яна
фігура комахи від 2002 року зустрічає гостей, які в’їжджають до міста.
Від 1983
року своєрідною візитівкою села Бесекеж, розташованого при дорозі між
Колобжеґом і Кошаліном, є дев’ятиметровий пам’ятник картоплі. Скульптура овоча,
встановлена на трьох сталевих опорах, – робота скульптора Веслава Адамського.
Ідея
спорудити в селі такий незвичайний монумент належала керівникові місцевої
Станції селекції рослин – наукової установи, де, зокрема, працювали над
виведенням нових сортів картоплі: урожайніших, стійкіших і смачніших. Пам’ятник
мав ушанувати овоч, від якого значною мірою залежало життя всієї околиці.
Картопля й досі присутня на гербі ґміни Бесекеж.
Щонайменше
85 відсотків радіаторів, які обігрівали помешкання за часів Польської Народної
Республіки, виготовляли у Стомпоркові. Саме тут працював чавуноливарний завод
«Stąporków» – найбільше й найважливіше підприємство такого типу в країні. Від
1950-х до початку 1990-х років завод випускав характерні секційні чавунні
радіатори, якими обладнували житлові будинки.
У 1978
році перед входом на територію величезного підприємства встановили майже два з
половиною метри заввишки скульптуру, що зображує добре знайомий усім радіатор.
Монумент із чотирьох секцій мав підкреслити значення заводу – і як важливого
виробника обладнання для житла, і як головного роботодавця в регіоні.
Не кожен
регіон Польщі може похвалитися гастрономічним продуктом, який виготовляють уже
десятки років, який досі має своїх шанувальників і водночас став культовим
явищем, увійшов до попкультури й навіть перетворився на героя мемів. Щецинський
паприкаш, який виробляють від середини 1960-х років, має всі ці риси. І навіть
більше, адже ця консерва з подрібненого рибного м’яса, рису та томатного
концентрату дочекалася власного пам’ятника.
Його
встановили 2020 року на площі Ґрифітів у Щецині. Пам’ятник і досі викликає
суперечки – подобається він далеко не всім. До того ж із юридичного погляду це
тимчасова інсталяція, адже на постійну споруду не погодився реставратор
пам’яток. Попри це, щороку її охоче відвідують туристи, а сам пам’ятник
залишається популярним об’єктом для фотографій.
За сорок
метрів від набережної Ґдині, на дельбі – бетонній платформі, яка колись
слугувала для швартування, калібрування суднових приладів і позначала шлях руху
човнів, – 2009 року з’явилася незвичайна постать. Двометрова фігура хлопчика,
оберненого обличчям до моря, була обладнана диригентською паличкою, закріпленою
на поплавку. Вона рухалася в тому ж ритмі, що й вода, створюючи враження, ніби
хлопчик диригує хвилями. Автор скульптури – Адам Давчак-Дембіцький.
Коментарі
Дописати коментар