Яблуко, яке підкорило світ... Левко Симиренко – всесвітньовідомий українець

 

Левко Платонович Симиренко – видатний український вчений-садівник, який здобув світову популярність, створив власний сорт яблук «Ренет Симиренка».

Левко Платонович Симиренко народився у селі Мліїв, тоді Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія. Син Платона Симиренка, який свого часу був чи не найвизначнішим промисловцем-цукрозаводчиком, один із засновників раціонального садівництва в Україні, один з перших в Україні підприємців-цукрозаводчиків.

 

Родина Симиренків – потужний, патріотичний рід, основоположники цукрової промисловості, вітчизняного машинобудування та суднобудування, українського та російського садівництва, піонери економічної розбудови Одеси. Відомі меценати і благодійники.

Левко Симиренко з дитинства був закоханий у батьківський сад, мріяв стати біологом. У 1873 році він вступив до Київського університету. На жаль, пильна увага поліції до народовольця змусила Симиренка перевестися на навчання до Одеси, а там після обшуку, реквізиції власної бібліотеки й листування уже під конвоєм складав випускні іспити. Далі Левко потрапив до Лук’янівської тюрми Києва, а звідти у 1879 році на українця чекав шлях до Красноярська. Уже в дорозі Симиренка догнала звістка про надання йому ступеня кандидата природничих наук. У Сибіру, перебуваючи в засланні, він не міг сидіти без улюбленої справи. Навіть у тих небагатьох листах до матері і родичів, які збереглися, видно, що в красноярському засланні Симиренко серйозно займався квітникарством та садівництвом.

Після повернення Левко Симиренко створює у рідному селі Мліїв маточний колекційний сад і помологічний розсадник, які стають однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій.

Це був куточок едемського саду на вистражданій горем українській землі. 900 сортів яблунь, 889 груш, 84 слив, 350 вишень і черешень, 15 бросквини, 36 абрикос, 165 аґрусу, 54 горіха. Симиренко вивчав зібрані ним сорти яблунь і кущів, шукав різні способи, аби підібрати для них відповідне місце, а також акліматизував чужі плоди, і згодом вивів нові сорти.

Один із сортів виведеного яблука, такий, як «Ренет Симиренка», назвав на честь батька Платона.

Перші результати вивчення помологічної колекції свого розсадника виклав у «Генеральному каталозі». 1912 року видав капітальну працю «Кримське промислове плодівництво»; головна праця Симиренка — «Помологія», 1 — 3 тт., з'явилася у 1961 — 63 роках у Києві (друге вид. 1974).

Левко Симиренко повністю віддавав себе улюбленій справі. І вже невдовзі при своїх геніальних садах відкрив школу садівників, де виховав геніальних фахівців, серед яких і свого сина Володимира Симиренка.

Він багато подорожував по Європі, знайомлячись з досягненнями зарубіжних садівників, і володів кількома мовами, включаючи французьку, німецьку та англійську.

Симиренко був не лише вченим, а й талановитим художником, активним учасником громадського життя та одним з лідерів українського національного руху.

На жаль, життя Левка Симиренка обірвалося трагічно – він загинув від рук більшовиків 5 січня 1920 року. Його маєток та помологічний розсадник були націоналізовані.

Був період, майже двадцять років, коли «Ренет Симиренка», за вказівкою радянської влади, повинні були називати лише... Зеленкою Вуда. А за «Ренет Симиренка» можна було і до в’язниці загриміти.

Левко Платонович Симиренко — видатний помолог і науковець-садівник — здобув світову популярність. Він був обраний членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, а в 1895 р. — Почесним членом Французького національного помологічного товариства.