Як ЄС регулює використання ШІ в контенті

 

У березні 2022 року в мережі поширилося відео, де президент України Володимир Зеленський нібито закликає українців скласти зброю. Згодом стало зрозуміло: це був діпфейк. Людина на відео імітувала президента, а зміст звернення був сфальсифікований. Для України цей випадок став одним із перших гучних прикладів того, як синтетичний контент може бути використаний не для розваги чи експерименту, а як інструмент інформаційного впливу під час війни.

Штучний інтелект ніколи не був лише технічною темою. Етичні питання – відповідальність, контроль, вплив технологій на людину – супроводжували його розвиток задовго до появи сучасних генеративних моделей. Нині ці дискусії вийшли з площини прогнозів і можливих сценаріїв у повсякденність. Коли ШІ може створити переконливе відео, голос або «новинний» кадр, доводиться переосмислювати довіру до інформації, відповідальність медіа, безпеку виборів, репутацію людей і здатність суспільства відрізняти факти від імітації.

Отже, питання вже не в тому, чи варто використовувати ШІ в контенті: він і надалі буде частиною інформаційного середовища. Ключове питання – як організувати його використання так, щоб аудиторія могла розуміти походження контенту, і щоб правила не були формальністю, а допомагали орієнтуватися в інформації.

Європейський Союз розробляє «правила гри» для тих випадків, де технологія може впливати на права, безпеку чи довіру людей. На цьому побудований AI Act – Regulation (EU) 2024/1689, який Єврокомісія називає першою у світі комплексною правовою рамкою щодо штучного інтелекту. Його логіка – ризик-орієнтований підхід: чим більший потенційний ризик ШІ-системи для людини чи суспільства, тим суворішими мають бути вимоги до її використання. AI Act визначає чотири рівні ризику для ШІ-систем: неприйнятний (усі системи ШІ, які вважаються явною загрозою безпеці, засобам до існування та правам людей), високий (випадки використання ШІ, які можуть становити серйозні ризики для здоров’я, безпеки або фундаментальних прав), обмежений (ризики, пов’язані з необхідністю прозорого використання штучного інтелекту) та мінімальний/відсутній (відеоігри або спам-фільтри на базі штучного інтелекту).

Для контенту ключове значення має стаття 50 цього закону, яка стосується прозорості. Вона передбачає, що користувачів мають інформувати, коли вони взаємодіють із ШІ або стикаються з контентом, створеним чи суттєво зміненим за допомогою цієї технології. Зокрема, йдеться про діпфейки, синтетичні аудіо, зображення, відео та ШІ-згенеровані публікації на теми суспільного інтересу. Ці вимоги мають набути чинності в ЄС 2 серпня 2026 року.

Поруч із AI Act працює Digital Services Act – законодавство, яке регулює цифрові платформи. Його мета – створити онлайн-простір, у якому поважають фундаментальні права користувачів. DSA вимагає від платформ мінімізувати ризики поширення незаконного й шкідливого контенту, а для дуже великих онлайн-платформ і пошукових систем, тобто сервісів, які мають у ЄС понад 45 мільйонів активних користувачів на місяць, передбачає додаткові обов’язки з оцінки системних ризиків. Серед таких ризиків Єврокомісія називає загрози свободі висловлювань, медіаплюралізму, громадській безпеці та виборчим процесам. Тобто AI Act регулює, як позначати або виявляти синтетичний контент, а DSA – як мають діяти платформи, якщо поширення такого контенту створює системні ризики для виборчих процесів, громадської безпеки та прав користувачів.

З 5 листопада 2025 року Єврокомісія працює над Кодексом практики з маркування AI-generated content. Кодекс має пояснити, як саме ці правила виконувати на практиці: коли достатньо видимого попередження для аудиторії, а коли потрібне машинозчитуване маркування, щоб синтетичний контент могли виявляти технічні системи. Для текстових публікацій передбачений виняток: якщо матеріал пройшов людську перевірку й перебуває під редакційною відповідальністю, вимоги до розкриття можуть застосовуватися в меншому обсязі. Водночас Кодекс не є обов’язковим: Єврокомісія визначає його як добровільний інструмент, який має допомогти провайдерам генеративних ШІ-систем ефективно виконувати вимоги прозорості Закону про ШІ (AI Act). Кодекс визначатиме маркування синтетичного аудіо, зображень, відео й тексту в машинозчитуваних форматах, щоб такий контент можна було виявляти технічними засобами. Зобов’язання щодо прозорості мають набути чинності у серпні 2026 року.

Європейські країни по-різному впроваджують регулювання ШІ-контенту. Наприклад, Франція регулює інфлюенсерський контент: закон про комерційний вплив у соцмережах вимагає позначати зображення, змінені для корекції обличчя чи силуету, як «Images retouchées», а зображення, створені ШІ для представлення обличчя або силуету, – як «Images virtuelles». Окремі норми Кримінального кодексу стосуються поширення змонтованого або алгоритмічно згенерованого зображення чи голосу людини без її згоди. Якщо не очевидно або прямо не зазначено, що це монтаж чи алгоритмічно згенерований контент, за таке порушення передбачено до одного року позбавлення волі та штраф 15 тисяч євро. Якщо ж контент поширено через онлайн-сервіс, покарання може сягати двох років позбавлення волі та 45 тисяч євро штрафу.

Згідно з AI Act, кожна держава-член ЄС має створити або визначити національні компетентні органи для впровадження цього регламенту, зокрема щонайменше один орган нотифікації та один орган ринкового нагляду. Подібні наглядові структури з’являтимуться в усіх країнах ЄС, хоча їхня форма й повноваження можуть відрізнятися.

Іспанія однією з перших, іще до повного застосування AI Act, створила спеціалізовану інституцію з нагляду у сфері ШІ – Spanish Agency for the Supervision of Artificial Intelligence (AESIA). Головне завдання цієї агенції – сприяти етичному й безпечному використанню ШІ, захисту приватності, рівного ставлення та фундаментальних прав.

Джерело: https://voxukraine.org/chy-potribno-regulyuvaty-vykorystannya-shi-v-kontenti-dosvid-yevropejskyh-krayin-ta-realiyi-ukrayiny