Щоби пам’ятали... Пам’ятники жертвам Голокосту

 

У світі існують тисячі пам'ятників і меморіальних комплексів жертв Голокосту, і щороку їхня кількість збільшується.

Меморіал замордованих євреїв Європи в Берліні

Меморіал жертвам Голокосту — розташований в центрі Берліна (Німеччина) між Бранденбурзькими воротами й елементами бункера колишнього керівництва нацистської Німеччини (рейхсканцелярію було знищено 1945 року за наказом радянського командування). Відкрито меморіал 2005 року в пам'ять про євреїв — жертв нацизму.

Меморіал являє собою величезне поле з 2711 сірих плит. Рівні ряди та впорядкованість наводять на думки про порядок і диктатуру Третього рейху, а відсутність написів на плитах — про безіменні могили, куди скидали тіла вбитих. Ще одна інтерпретація порожніх плит — мовчання німців, які спостерігали за трагедією.

Ландшафт меморіалу нерівний, він змушує спускатися вниз. Одна з інтерпретацій такого шляху — поступове витіснення, або «зникнення», євреїв із суспільства: спочатку соціальні обмеження, потім гетто і зрештою вбивство. Іноді відвідувачі, що прийшли разом, гублять один одного — у цьому вбачають символ розділення єврейських сімей.

Проходи між плитами зроблено занадто вузькими для того, щоби йти по них удвох, а залишившись на самоті, відвідувач починає переживати складну гаму почуттів.

Відчуття розгубленості серед сірих плит, за якими не видно навколишнього світу, вимушена розлука з близькою людиною і почуття незахищеності на перетині наскрізних коридорів піднімають в душі відвідувача хвилі страху, тривоги, туги і самотності. Так архітекторові Пітеру Айзенману вдалося створити споруду, наповнену безліччю коротких, але потужних відгомонів почуттів, які довелося випробувати євреям під час Другої світової війни.

Про долі жертв Голокосту розповідає інформаційний центр, що розташований під землею – під бетонними стелами. Уже у фойє перед шістьма портретами – вбитих та пропалих без вісти – розкривається концепція комплексу. У чотирьох рівних за величиною залах зібрані докази жахливих злочинів нацистів.

Єврейський музей у Берліні

Вузькі вікна на цинковому фасаді розташовані хаотично, що не дозволяє зрозуміти, скільки поверхів у будівлі. Так створюється відчуття невизначеності. Через усю споруду пролягає безперервна лінія не заповнених нічим приміщень — вони символізують порожнечу, яка перекреслила життя Німеччини та Європи загалом після масового знищення єврейського населення. Підлога розташована під нахилом, і аби пройти весь шлях, потрібно докладати все більше зусиль.

     В одному з приміщень є експозиція «Опале листя» ізраїльського художника Менаше Кадішмана. На підлозі розкидано понад 10 тисяч сталевих листів у формі людських облич, що символізує жертв війни. Коли відвідувач проходить по «обличчях», метал шарудить — таким чином Кадішман повертає голос цим людям.

Поза будівлею знаходиться Сад вигнання із високими нахиленими бетонними стелами, які закривають цю зону від навколишнього світу.

Поруч розташувалася Вежа Голокосту — замкнутий простір із високими стінами й отвором нагорі. Відвідувачі трактують вежу як символ газової камери. Гнітюче враження посилює драбина, що веде нагору, але починається на висоті двох із половиною метрів, — близький і водночас недосяжний вихід.

Взуття на річці Дунай— меморіал на згадку про жертви Голокосту на березі Дунаю в Будапешті

Пам'ятник жертвам Голокосту в Будапешті (Угорщина) — один із найбільш емоційних у світі, відкритий 2005 року напередодні 60-ї річниці перемоги у Другій світовій війні. У 300 метрах від будівлі угорського парламенту на набережній Дунаю стоїть 60 пар чавунного стоптаного взуття: дитячі черевички, жіночі туфлі, чоловічі черевики.

Саме такими групами по 50-60 чоловік в 1944-1945 роках фашисти розстрілювали євреїв прямо на березі Дунаю. Взуття на той період було ходовим товаром, тому нацисти змушували жертв роззуватися. На всі 60 чоловік з економії витрачали тільки одну кулю: попередньо людей зчіплювали колючим дротом, перший розстріляний падав у Дунай, тягнучи всіх живих за собою. За наявними відомостями, тут було вбито близько 10 тисяч чоловік.

За експозицією встановлена кам'яна лава із залізними пам'ятними табличками з написами трьома мовами — угорською, англійською та івритом:

На згадку про жертв,

розстріляних на Дунаї

ополченцями «Схрещених стріл»

у 1944-45

Установлено 16 квітня 2005

Довжина лави дорівнює протяжності ряду взуття — 40 метрів, висота — 70 сантиметрів.

Меморіал Голокосту у Відні

У Відні (Австрія) посеред площі Юденплац стоїть великий сірий куб — пам'ятник австрійським єврейським жертвам Голокосту, який більше відомий як «Безіменна бібліотека».

Меморіал являє собою сталево-бетонну споруду завширшки 10 метрів і заввишки 3,8 метра. Виглядає він як литі бібліотечні полиці з книгами — корінці повернені всередину, тож зміст видань невідомий. Нескінченні примірники однакових книг символізують величезну кількість жертв, а також концепцію юдаїзму як релігії «книги». Зайти всередину не можна, адже подвійні двері відлиті панелями навиворіт і не мають ручок.

Це пам'ятник 65 тисячам жертв нацизму в Австрії, а прямокутники на стінах цього куба зображують книги — символ єврейської Книги Життя, закритої назавжди. Також на плитах можна прочитати місця, де нацисти знищували австрійських євреїв.

Споруда навмисно контрастує з бароковою архітектурою Відня — неначе це бункер стоїть серед площі. Він діє як «контрпам’ятник», протилежний тріумфальним меморіалам. Так він нагадує про трагедію і жорстокість Голокосту.