175 років від дня народження Гі де Мопассана

 

Гі Де Мопассан (повне ім'я Анрі-Рене-Альбер-Гі де Мопассан, фр. Henry-René-Albert-Guy de Maupassant) – один із найвпливовіших і найпопулярніших прозаїків ХІХ ст. Його справедливо називають одним із творців сучасної форми короткої розповіді – «батьком» новели.

Гі де Мопассан народився 5 серпня 1850 року в замку Міроменіль біля міста Дьєп (департамент Приморська Сена). Його батько – Гюстав де Мопассан – належав до давнього аристократичного роду Лотарингії, предки якого володіли значними статками. Проте він отримав у спадок лише незначну частину майна, оскільки дід Гі Жуль Мопассан втратив більшу частину сімейної власності, продемонструвавши абсолютне невміння вести господарські справи. Його син Гюстав де Мопассан одружився на Лорі Ле-Пуатвен, представниці старовинного поважного сімейства. Через шість років після народження Гі та його молодшого брата Гі-Ерве стосунки між подружжям вкрай зіпсувалися через нерозважливий спосіб життя Гюстава. Лора забрала дітей і оселилася з хлопчиками на березі моря в містечку Етрета на успадкованій віллі Пуатвен.

Вже з дитинства маленький Гі захоплювався неповторною красою природи Франції, любив морське узбережжя, складав поезії та невеликі історії, які стали першими кроками у його літературній діяльності.

Головним натхненником, а пізніше добрим другом і вчителем, став давній приятель сім’ї матері – відомий французький прозаїк Гюстав Флобер. Він часто відвідував сімейство Пуатвен, даючи перші літературні уроки маленькому Гі.

У тринадцять років юний Гі потрапив у духовну семінарію містечка Івето. Проте, скоро зрозумів, що католицьке догматичне виховання не для нього, тож невдовзі за волелюбність і непокору його виключили із закладу. У 1864 році він вступив до приватного Руанського ліцею, де зарекомендував себе як обдарований учень: юнак гарно вчився, писав вірші та брав участь у театральних виставах. Після закінчення ліцею Мопассан вступив на юридичний факультет університету Канн. Проте, з початком франко-прусської війни 1870−1871 рр. Гі добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину від загарбників. Війна залишила глибокий слід у душі майбутнього письменника і стала місцем подій багатьох його відомих творів.

Повернувшись додому, він застав свою родину у тяжкому фінансовому становищі, і щоб виправити ситуацію, влаштувався на службу в Морське міністерство, яке потім згадував з почуттям глибокої душевної огиди. У цей час Гі активно займався літературною працею та спортом (найбільше він любив греблю). Відомим є той факт, що в 1868 році на канікулах в Етреті Мопассан врятував від утоплення англійського поета Чарльза Алджернона Суінберна.

Першим читачем та критиком Гі був майстер прози – Гюстав Флобер. Він редагував дебютні твори майбутнього письменника в літературі та журналістиці. У 1880 році він взяв участь у зборах письменників «Вечори Медану»,  де  презентував свою першу новелу «Пампушка». Вона мала блискучий успіх у літературній спільноті, а сам Флобер характеризував її як «безсмертний шедевр літератури».

Найбільш плідним періодом життя Мопассана стало десятиріччя 1880–1890 рр.: він опублікував шість романів, більше трьохсот новел та кілька мандрівних нарисів. Мопассан став одним із найбагатших літераторів свого часу, а його річний дохід складав близько 60 тисяч франків. 

У 1881 році була опублікована перша збірка новел Мопассана під назвою «Дім Тельє», яка перевидавалася дванадцять разів протягом двох років. А у 1883 році він закінчив свій перший роман «Життя», праця над яким тривала шість років, починаючи з 1877 року. Головна ідея твору − втрачені ілюзії та розчарування. 25 тисяч екземплярів роману було продано менш ніж за рік.

Наступною найгучнішою подією в кар'єрі Мопассана став роман «Любий друг». Він розповідає про молодого красеня, який робить блискучу кар'єру за допомогою зваблених ним жінок. Це призводить до деградації особистості та втрати духовності. Саме цей роман став візитною карткою письменника. Надрукований у 1885 році, він перевидавався тридцять п'ять разів протягом чотирьох місяців.

Цикл новел письменника присвячено темі нещасного і нерозділеного жіночого кохання. Однією з них є літературний шедевр Мопассана − «Міс Гаррієт» (1884 рік). Книга розповідає про складну жіночу долю головної героїні, якій автор безмежно співчуває до останніх сторінок твору.

Переважна більшість новел Гі де Мопассана про почуття нестримного кохання і пристрасті, про всю гаму складних взаємин між чоловіком і жінкою.

Цікавим фактом з життя Мопассана було те, що разом з іншими діячами культури та мистецтва він виступав проти зведення відомої Ейфелевої вежі, називаючи її ззовні «потворним скелетом».

 

Деякий час Мопассан листувався з українкою Марією Башкирцевою. На той час Марія жила у Франції, була відомою художницею і автором знаменитого «Щоденника». Листи 24-річної Марії полонили серце і душу Мопассана. Однак, закостенілий ловелас, який зазвичай відносився до жінок легковажно і цинічно, злякався нового щирого почуття, так і не наважившись відкритися. Після смерті Марії від тяжкої хвороби Гі приїжджав на її могилу, важко переживав, стверджуючи, що ця незвичайна жінка виявилася єдиною ніжною квіткою у його бурхливому житті.

Протягом останніх років життя психічний стан Мопассана поступово погіршувався.  У ніч на 2 січня 1892 року письменник хотів накласти на себе руки, але служник замінив набої на холості патрони. 6 січня1892 року він був шпиталізований у клініку Еміля Бланша, де і помер за місяць до свого 43-річчя 6 липня 1893 року після 18 місяців божевілля.

Історія життя великого генія новели воістину трагічна, він помер, так і не реалізувавши весь свій творчий потенціал. Гі де Мопассан сам склав собі епітафію: «Я все життя жадав всього, але я не знаходив задоволення ні в чому».