Приймати, поважати і бути собою: уроки співжиття з «Історій старого дерева»

 

Серія коміксів «Історії старого дерева» від Брижіт Лучані та Ев Тарле популярна у Франції й навіть рекомендована  до прочитання Міністерством освіти. Цей комікс — про дружбу між дітьми, про бажання співпраці та порозуміння, про те, як важливо не лише залишатися собою, а й уміти почути інших. Хоча з огляду на дійсність, в якій світ живе після 24 лютого, він набуває і додаткових сенсів.

Починається історія із втрати дому: лисиця Маргарита і її донька-лисичка Руді, коли їхню оселю руйнують мисливці, опиняються просто неба і знаходять прихисток у родині борсука Едмона, його синів Куся і Гризя, а також доньки Ягідки.

Тобто герої коміксу проживають фактично те, що сталося із тисячами українців, яких із дому вигнала війна і яких прихистили інші співвітчизники, часто незнайомі.

Конфлікту «Історіям старого дерева» додає той факт, що лисиці й борсуки не лише належать до різних біологічних видів, а й мають, здавалося б, несумісні звички: лисиці швидкі й метушливі, і з задоволенням створюють навколо себе безлад, а борсуки навпаки – спокійні та розважливі, люблять порядок. Як вжитися під одним дахом таким різним родинам, щоб і конфліктів не розпалювати, і не ламати себе?

Другий том серії «Історії старого дерева», який називається «Разом ми сім’я», дає відповіді на це питання. Вони, може, й не універсальні, але точно підкажуть дітям, які опинилися у ситуації вимушеного співжиття, як їм порозумітися з новими членами родини або гостями, та й для дорослих будуть корисними.

Правило 1. Приймайте потреби інших, навіть якщо їх не розумієте

Для лисички Руді та її мами Маргарити зима – це чудовий час активних розваг, полювання і насолоди засніженими пейзажами. Руді не може й уявити, як це – спати в норі, коли навколо така краса! А борсуки взимку стають ще повільнішими й страшенно сонливими: їм би спати, і щоб ніхто не заважав.

І хоч Руді довго не може зрозуміти їхньої поведінки й того, що бідолашний Гризь дратується від шуму, який створює велика родина, однак залюбки підхоплює мамину ідею – подарувати Гризю двері до його кімнати із написом «Не турбувати». Борсучок оцінив такий чудовий подарунок, адже рідні з повагою поставилися до його потреби та потурбувалися, щоб він міг комфортно спати стільки часу, скільки того потребуватиме.

Правило 2. Бережіть те, що робить вас самим собою

Коли перебуваєш в чужій оселі на умовах гостя чи віднедавна знайденого члена родини, то в намаганні підлаштуватися під традиції й звички цього дому дуже легко можеш втратити себе. Стати зручним, але перестати бути собою. На щастя, герої «Історій старого дерева» поважають і бережуть не лише чужі, але й власні звички та потреби. І коли ліс засипає снігом, а борсуки вкладаються спати, лисиці виходять, щоб погратися у снігу і поуправлятися у зимовому полюванні.

Без тиску одне на одного й намагання підлаштуватися і лисиці, й борсуки обирають ті заняття, які їм приносять задоволення. Але це не значить, що різне дозвілля роз’єднує родину: зрештою, відіспавшись, борсуки приєднаються до Руді і її зимових розваг (ненадовго!), а лисиці з задоволенням долучаться до затишного родинного свята в норі. Бо дбати про інших – не значить перестати бути собою.

Правило 3. Поєднуйте свої сильні сторони й співпрацюйте!

«Ми такі різні – як ми можемо бавитися разом?» – така думка постійно бентежить наймолодших героїв «Історій старого дерева». Адже дітям, які мають різні вподобання і різний темперамент, важко обрати спільну гру, а коли вже обрали – то порозумітися у ній.

Тож коли Кусь, Гризь і Руді вирішили збудувати човна, то спочатку вони розсварилися, потім поділилися на різні команди, щоб позмагатися. Руді працювала над вітрильником і зробила його дуже швидко, але не прорахувала деталі й зійшла з дистанції. Кусь мав добре продуману ідею човна, але йому забракло часу і сил для її втілення. А Гризь залучив друзів – інших тварин, і їхній пліт вдався найміцнішим.

Після не дуже вдалої регати діти дійшли висновку, що в кожного із них були свої плюси – у Руді блискуча і смілива ідея, в Куся – ретельно продумана технологія, а у Гризя – вміння працювати в команді. Якби їм вдалося об’єднати свої сильні сторони, вони б зробили чудового човна. Тож вони нарешті гуртуються до спільної справи, бо розуміють – для успіху важливим є кожен із них.

«Разом ми сім’я» – це розповідь про те, як на ґрунті, здавалося б, непримиримих відмінностей і конфліктів зрештою вибудувати здорові стосунки між людьми, які стали сім’єю або опинилися під спільним дахом.

 За матеріалами https://chytomo.com/pryjmaty-povazhaty-i-buty-soboiu-uroky-spivzhyttia-z-istorij-staroho-dereva/?fbclid=IwAR3Kl84XIDbKb0ky5EuQywZPaQmMv_8cp2na4xa2bianLDcPmtw-TyYaG3g