Про порятунок спільної польсько-української спадщини під час війни

 

Від перших днів повномасштабної російської агресії проти України Інститут «Полоніка» долучився до заходів із захисту пам’яток, що перебувають під загрозою – від постачання вогнегасників і протиуламкових укриттів до 3D-сканування та багаторічних реставраційних проєктів.

Від початку діяльності Інститут здійснює інтенсивні заходи, спрямовані на збереження пам’яток, пов’язаних із Польщею та поляками.

До початку війни це були переважно консерваційні та реставраційні роботи. З моменту повної ескалації збройного конфлікту  змінили певні пріоритети – місією стало також забезпечення збереження спільної польсько-української спадщини різними способами.

У перші місяці після початку війни  Інститут «Полоніка» захищав об’єкти від можливих пожеж, уламків і вибухової хвилі. Це включало підготовку спеціальних вогнегасників, обгортання негорючими матеріалами скульптур, картин та інших елементів історичного оздоблення, спорудження захисних конструкцій для фасадів і пам’ятників. До понад 200 об’єктів у західних і центральних регіонах України було доставлено протипожежне обладнання (вогнегасники та протипожежні ковдри), якого часто просто не було. На ці заходи Інститут «Полоніка» виділив майже 2 мільйони злотих.

Важливим елементом захисту стала інвентаризація об’єктів. Від початку війни Інститут замовив лазерне сканування 41 пам’ятки. 3D-сканування є найточнішим методом документування та цінним джерелом знань – воно дозволяє створити тривимірну модель із точним відтворенням деталей і кольорів. Серед об’єктів були, зокрема, сім дерев’яних церков – спільна польсько-українська спадщина, внесена до списку ЮНЕСКО, розташованих у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.

     Окрему увагу приділяли великим об’єктам і зеленим насадженням на цвинтарях, особливо старим деревам, які під час обстрілів і під дією вибухової хвилі могли пошкодити надгробки та каплиці. Такі роботи проводилися, зокрема, на Личаківському цвинтарі у Львові.

Не все вдалося реалізувати – адміністратори храмів часто не погоджувалися на масштабні захисні заходи. Святині як місця культу мали залишатися простором нормальності й тиші, а закриті вівтарі та скульптури викликали протилежний ефект.

Після чотирьох років повномасштабної війни в Україні Інститут й надалі реалізуємо тут проєкти та моніторить стан захисних заходів, зокрема у Львові.

Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном «Полоніка» (пол. Narodowy Instytut Polskiego Dziedzictwa Kulturowego za Granicą «Polonika») — державна установа культури, створена згідно з постановою Міністра культури та національної спадщини Пйотра Ґлінського від 18 грудня 2017 року.

Інститут реалізує державну політику у сфері захисту та популяризації польської культурної спадщини за межами країни. Основні напрями діяльності включають:

Збір та поширення знань про польську культурну спадщину за кордоном.