«Хлопчик, який бачив у темряві» історія про дитинство, яке вчить бачити серцем

 

Пронизлива повість латвійської письменниці Раси Буґавічуте-Пеце — «Хлопчик, який бачив у темряві» — тепер українською у «Видавництві Старого Лева». Це підліткова історія про дорослішання, «інакшість» та силу любові, що здатна бути світлом навіть у темряві.

Головний герой Єкабс — звичайний хлопчик із незвичайної родини. Його батьки незрячі, тож із ранніх років він змушений бути відповідальним, самостійним та дорослим. Попри це, хлопчик мріє про прості речі, такі як дружба, пригоди й перше кохання. Історія Єкабса — це спроба зберегти себе, коли навколо бракує опори, і навчитися приймати світ у всій його складності.

Рік за роком хлопець пригадує дитинство, яке потроху переходить в підлітковий вік. Розділи спогадів помережані болісними монологами, в яких звучить нестерпний жіночий крик. Тепла і затишна атмосфера перших сторінок дуже швидко змінюється на гнітючу і непроглядну, мов темрява — не через брак любові, а через її задушливий надмір. Першим дзвіночком стає кошеня, до якого незряча матір шалено ревнує маленького сина. Останнім — перше кохання підлітка, знервованого, збентеженого, який потроху починає розуміти: або він розчиниться в густій чорній мелясі, якою стала материнська любов, або вирве собі серце.

Хлопчик в останньому розділі — уже не хлопчик. Дорослий чоловік, який привіз своїх дітей до своїх батьків на гостину. Любові не стало менше, але побільшало розуміння.

Розповідь занурює в атмосферу 90-х і водночас порушує теми, актуальні й сьогодні: сприйняття інклюзії, родинні стосунки, втома від відповідальності, дитяча вразливість і внутрішня зрілість.

Це повість не лише для підлітків, а й для всіх, хто хоче краще зрозуміти, як формується внутрішній світ дитини у складних життєвих умовах. Вона залишає по собі довге емоційне відлуння, викликає роздуми та бажання бути уважнішим до тих, хто поруч і нагадує, що бачити — це не завжди про очі.

«Хоча книга і дуже ностальгічна, тут багато чого що знайомо всім нам, але тут дорослішати доводиться швидше за однолітків. Я дуже сильно раджу цю книгу і дорослим, і підліткам, бо хоч це і незвична ситуація в родині, все ж так багато того що було і у всіх. Такі ж самі конфлікти, такі ж самі роздуми», — ілюстраторка Дарія Філіппова.

Над українським перекладом цієї історії працювала психологиня та журналістка Ліна Мельник, а ілюстрації створила Дарії Філіппова.

Переклад і видання цієї книжки здійснено в межах проєкту «Креативна Європа».