Книжкові ювілеї. Книзі Астрід Ліндґрен «Брати Лев'яче Серце» - 50 років

 

«Є речі, які треба робити, навіть якщо вони небезпечні. А то будеш не людина, а грудка гною.» ( А. Ліндґрен. «Брати Лев’яче Серце»)

Восени 1973 року — 50 років тому — вийшла книжка «Брати Лев'яче Серце » (Bröderna Lejonhjärta) — мабуть, найсерйозніша і найзворушливіша  з книг Астрід Ліндґрен. Це  повість про братню любов і дружбу, яка перемагає все, навіть смерть.

Під час відвідування кладовища в місті Віммербю Астрід зупинилася перед залізним хрестом, на якому було написано: «Тут спочивають юні брати Йоган Магнус і Ахатес Фален, пом. 1860». Трагічна доля невідомих хлопців схвилювала уяву А. Ліндгрен. Це надихнуло її до написання повісті про братів і смерть : «Тоді я раптом зрозуміла, що моя наступна книга буде про смерть і про цих двох маленьких братів». Вона вирішила по-своєму розповісти про важливі для всіх людей поняття — життя і смерть.

Повість «Брати Лев'яче Серце » поєднує в собі елементи казки та середньовічної рицарської саги.

Події відбуваються у бідній шведській родині. У казці йдеться про  двох братів – Юнатана та Карла Левів , синів бідної швачки. Старший, тринадцятирічний Юнатан, був улюбленцем дітей і дорослих. Справжній красень, спритний, розумний і шляхетний, вправний в усьому, за що брався, він завжди перебував у центрі уваги. Молодший, десятирічний Карл, вродився негарним з лиця, слабким і боязким. Тяжка хвороба прикувала його до ліжка, позбавивши можливості спілкуватися з іншими дітьми.

Карл здогадується, що скоро помре, і від передчуття смерті йому робиться дуже страшно. Для того, щоб утішити Карла, його рідний брат Юнатан розповідає йому про існування далекої і чарівної країни Нангіялу, в яку після смерті потрапляє людина. Сухарик, як ніжно називає його старший брат за худобу, починає вірити , що в цій дивній країні він миттєво одужає і буде робити все, що захочеться.

Проте випадкова подія внесла у життя двох братів свої корективи. У їхній квартирі несподівано почалася пожежа. Юнатан, намагаючись врятувати прикутого до ліжка Карла, вистрибує з ним із вікна і гине, прикриваючи собою тіло брата. Шкільна вчителька, дізнавшись про цей героїчний вчинок Юнатана, назвала його «Лев’яче Серце».

Після смерті Карла брати зустрілися в Нангіялу.

Але й тут на них чекають нові випробування…

Коли книжка була надрукована, шведські критики звинуватили письменницю в тому, що вона обрала надто серйозну тему. Однак Астрід була переконана, що з дітьми треба говорити на різні теми. Тоді одвічні дитячі жахи, відчуття самотності, побоювання темряви й смерті будуть подолані, адже все це — складники людського існування. Побороти страх перед невідомим, вважала письменниця, можна, лише проникнувши в сутність таємничих явищ, хоча б і за допомогою казки.

Переконливим свідченням достоїнств казки стала її величезна популярність серед юних читачів і Міжнародна літературна премія імені Януша Корчака, якою було відзначено твір.

Випередивши свій час, незвичайна казка зробила Ліндґрен  однією з перших авторок дитячої літератури, яка не лише торкнулась теми смерті, але й взяла рідкісний прийом оповіді від першої особи, причому від імені вмираючої дитини.

Земне життя людини – це складний шлях, на якому її очікують добро і зло, краса і жах, милосердя і жорстокість, любов і ненависть. Астрід Ліндґрен пропонує сприймати ці поняття як парні (невід’ємні одне від одного) і водночас учитися їх розрізняти. Кожен, на думку письменниці, повинен знати не тільки про те, що таке життя, а й про те, що таке смерть, щоб не боятися її, як і багатьох інших невідомих явищ.

Авторка, порівнюючи земний і фантастичний світ, приводить читача до думки, що людині не слід перебувати у відчаї, потрапляючи у важку ситуацію. У різних життєвих випадках треба знаходити сили для боротьби проти хвороби, зла і тиранії. Письменниця вважає, що людям необхідно докладати зусилля, щоб зробити наше життя більш щасливим.

Коли вийшла друком книжка « Брати Лев’яче Серце», діти всього світу захотіли дізнатися, як склалася доля обох хлопців після того, як вони потрапили до країни Нангіліми. Про це юні читачі просили розповісти письменницю у своїх листах.

1974 р. А. Ліндґрен опублікувала в газеті «Expressen» відповідь із повідомленням про те. що герої твору – Карл і Юнатан – оселилися в Яблуневій Долині, у Карла з’явився домашній улюбленець – песик. Брати грають у різні ігри, розкладають багаття, бавляться в лісі, допомагають дідусеві Матіасу. А злий Тенгіл і зрадник Йоссі опинилися в іншому світі для таких злих людей, як вони.

У 2023 році BBC склала список ста найкращих дитячих книжок усіх часів. До нього увійшли чотири книги Ліндгрен, третє місце посіла «Пеппі Довгапанчоха», а «Брати Лев’яче Серце» — двадцять сьоме.