Англія – країна, де вперше згадується шкільний дрескод

 

Шкільна форма – це не лише питання естетики, а й відображення культурних, соціальних та політичних процесів у суспільстві.

Сьогодні дедалі більше навчальних закладів дозволяють учням обирати комфорт замість стандартного дрескоду. Водночас характерні риси шкільної форми залишаються впізнаваними в повсякденному вбранні молоді.

Англія – країна, де вперше згадується шкільний дрескод.

Першою зафіксованою згадкою про спеціальний одяг в освітніх закладах був указ архієпископа Кентерберійського Стівена Ленгтона в 1222 році. Цей документ зобов’язував учнів носити одяг, схожий на мантії, який називався «cappa clausa». Хоч це і не була шкільна форма в сучасному розумінні, таке нововведення стало символом регламентованого зовнішнього вигляду учнів.

Уже в 1552 році в Лондоні заснували благодійну школу Christ's Hospital («Лікарня Христа»), що надавала безкоштовну освіту для дітей із бідних сімей. Цей навчальний заклад став першим в Англії, де офіційно запровадили єдину уніформу для всіх учнів. Це була синя вовняна мантія, білий комірець, жовті панчохи та шкіряні черевики. Одягом дітей забезпечували філантропи з Лондону.

Синій колір мантії обрали не випадково: в XVI столітті тканина такого забарвлення була дешевою, але водночас асоціювалась із милосердям та благодійністю.

Ця форма є найстарішою та найвідомішою і майже не змінилася з часів Тюдорів. В наш час учні «Лікарні Христа» усе ще носять подібне вбрання, зберігаючи традиції закладу.

Британська шкільна форма у XVIII–XIX століттях

У цей період часу шкільна форма стала асоціюватися з вищим класом. В Ітоні – одному з найпрестижніших навчальних закладів Англії – учні в 1700-х роках носили піджаки, жилети та штани червоного, синього, жовтого й зеленого кольорів. У той період серед представників вищого суспільства було модно носити яскравий одяг, оскільки це демонструвало їхнє багатство. Лише на початку 1800-х років став поширеним більш стриманий одяг, який ми зараз асоціюємо з англійською знаттю.

Приблизно в 1820 році в Ітонському коледжі впровадили стандартизоване вбрання для хлопців зростом до 170 см, що складався з короткого темного жакета, сірих штанів та білого накрохмаленого комірця. Хоч пізніше стиль речей змінювався, ітонську форму почали наслідувати в інших закладах.

Наприклад, багато вікторіанських граматичних шкіл запровадили або внесли незначні зміни до традиційної форми своїх закладів, але відштовхувались саме від компонентів одягу Ітону: жакета, штанів, білого комірця, краватки-метелика або звичайної краватки та круглого кашкета.

До 1890-х років молодші хлопці з ітонського коледжу зазвичай носили стандартизований одяг, що складався з нікербокерів (коротких шортів до коліна), чорних вовняних панчіх, шкіряних чобіт та жакета, а їхні сорочки мали комірці в характерному стилі навчального закладу.

Норфолкський піджак, що має тканинний пояс та вертикальні прострочені складки, виник як спортивний одяг і став популярним серед хлопців не лише для шкільного, а і для повсякденного носіння протягом 1880–1890-х років.

    Для навчання цей піджак поєднувався зі звичайним тканинним картузом або акуратним круглим головним убором, схожим на ті, що носили спортсмени вікторіанської епохи. Школи в різних містах на той час нашивали на кепки, картузи чи циліндри своїх учнів розпізнавальні смужки певних кольорів, щоб позначити всіх, хто навчається в їхньому закладі.

Незважаючи на нові тенденції в англійській шкільній формі, відомим на весь світ є класичний варіант. Однією з причин такої популярності став успіх фільмів про Гаррі Поттера, герої якого мають традиційну англійську форму, навіть навчаючись у чарівній школі.