Тактильні елементи доступності — якими вони бувають

 

70 % інформації людина отримує за допомогою зору. Порушення зору  впливає на те, як людина орієнтується у відкритих просторах та приміщеннях. Від цього також залежить її самостійність, безпека та можливість  отримати доступ до інформації.

Одним із ключових засобів забезпечення доступності для людей із глибокими порушеннями зору є використання тактильних елементів доступності, які сприймаються на дотик.

До тактильних елементів доступності належать тактильні смуги та  інформаційні покажчики (таблички або позначки) зі шрифтом Брайля.

 

Основний допоміжний засіб, який використовують люди з порушеннями зору під час орієнтування та переміщення відкритими просторами, — це біла тростина.

Ідея пофарбувати тростину в білий колір прийшла фотографу з Брістоля Джеймсу Біггс в 1921 році. Він втратив зір в результаті нещасного випадку. I йому треба було починати нове життя.  Джеймс Біггс почав вчитися самостійно ходити містом за допомогою тростини. Незабаром він зрозумів, що на його чорну тростину не реагують ні перехожі, ні водії. Тоді він пофарбував тростину в білий колір, і її помітили.

Завдяки тактильному сприйняттю тих чи інших елементів, розташованих на шляху руху незрячої людини, особа із глибокими порушеннями зору отримує необхідну інформацію про:

 простір, що її оточує;

 потрібний чи необхідний напрямок руху;

 попередження про небезпеку або перешкоду на цьому шляху руху.

Тактильна плитка – це особливий елемент мощення з яскравим контрастним кольором та чіткими рельєфними малюнками на поверхні, які дозволяють пішоходам з вадами зору розпізнати (зокрема, за допомогою підошви взуття або тростини) наявність спеціальної розмітки, а також правильно розуміти значення її об’ємних візерунків.

У 1965 році японський винахідник Сейічі Міяке вперше розробив спеціальні тактильні цеглинки, щоб допомогти своєму другу, у якого погіршився зір. Через два роки місто Окаяма на заході Японії стало першим містом, яке встановило тактильну бруківку.

Десять років потому її використання широко запровадила Японська національна залізниця, а до 1985 року вона стала обов’язковою у містах по всій країні. Незабаром цей вид покриття поширився за межі Японії, і сьогодні тактильна цегла застосовується в багатьох інших країнах світу.

18 березня 2019 року Google Doodle вшанував японського винахідника спеціальним анімованим логотипом на пошуковому сайті Google.

Головною метою тактильного покриття завжди є безпека пішоходів, хоча умови та сценарії використання можуть бути різними. Це стосується як відкритих просторів (вулиць, площ, переходів), так і приміщень (аеропортів, вокзалів, банків, торгових центрів, лікарень, реабілітаційних центрів, стадіонів, заводів тощо).

Тактильна бруківка дає важливі підказки щодо того, куди можна рухатись пішоходу, або попереджає про перешкоди чи небезпеку.

Тактильні смуги за функціональним призначенням поділяють на три типи:

попереджувальні

направляючі

інформаційні.

Попереджувальні блоки виготовляють у вигляді точкових округлих рельєфів. Вони вказують на наявність перешкоди чи небезпеки, зміни рівня/висоти поверхні чи напрямку руху. Тож її укладають перед сходами, пішохідними переходами, пандусами, по краях платформ автовокзалів, залізничних вокзалів, автобусних зупинок, тощо.

Направляючі блоки виготовляють з рядами лінійних рельєфів. Направляюча тактильна плитка використовується для створення тактильних смуг, які вказують напрямок руху. Направляючі тактильні смуги укладають на шляхах до транспортної інфраструктури, громадських об’єктів, тощо.

Необхідно розуміти, що одна прокладена у певному місці тактильна смуга за тих чи інших обставин може мати для користувача різний функціонал. Наприклад, у країнах Європи смуга, прокладена уздовж краю платформи на зупинках рейкового транспорту (метро, трамвай) та на пасажирських перонах залізниці, виконує водночас дві функції – направляючу та попереджувальну.

Загалом, тактильні смуги застосовуються на вулицях й інших громадських просторах всіх розвинених європейських міст. Всюди вони відповідають вимогам контрастності та фактурності, але можуть бути зовсім різного кольору – білого, жовтого чи навіть чорного (на фоні світлої бруківки).

Мінімальна довжина променя тактильної смуги при примиканні смуг одна до одної повинна становити не менше ніж 1,2 м (це середня довжина тростини якою користується незряча людина). Також необхідно враховувати довжину одного кроку людини, яка пересувається простором.

Спеціальна тактильна смуга — вона є елементом доступності для дуже вузької категорії користувачів (для людей із глибокими порушеннями зору, незрячих). Тактильна смуга, яка має контрастне відокремлення — вона працює і для слабозорих, і для всіх, хто в тих чи інших умовах підпадає під категорію маломобільні групи населення з порушеннями зору.

Що таке порушення зору по напряму маломобільності? Коли людина зі 100% зором може бути тимчасово незрячою: яскраве сонце, перехід з добре освітленого приміщення в темряву (або навпаки) і таке інше. Відповідно, контрастне відокремлення — це  не питання доступності, це питання інклюзії (тому що охоплює максимальну кількість користувачів).

Давайте не будемо байдужими до людей з вадами зору і при можливості допомагаймо їм,  адже вони кожний день стикаються з безліччю проблем та постійно борються за своє виживання!