Зв'язок поколінь і символ незламності. КУТЯ. Готуємо разом

 

Кутя – сакральна для українців страва. Вона супроводжувала нас крізь тисячоліття, була на святковому столі у найважчі часи, допомагала відчувати зв’язок поколінь і залишається з нами й зараз, як символ нескореності.

Загалом кутю під час різдвяно-новорічних свят готували тричі, перший раз на Святвечір та Різдво, потім на Щедрий вечір та втретє — на Водохреще.

Кутя є символом жертви Богу, мед – символ чистоти та Божого слова, а мак — родючості.

Функція куті як обрядової страви – поминальна. Куштуючи кутю, ми долучаємося до поминання всіх наших померлих предків. Відповідно, вони на Різдво теж приходять до нас у дім, щоб скуштувати цю страву. Також горщики з кутею наймолодше покоління несло живим родичам, вшановуючи родинний зв'язок.

Важлива особливість куті в тому, що вона має бути солодкою. Це теж пов'язано із поминальними традиціями українців. Загалом наші предки дуже шанували солодкий смак страв.

До 19 століття із солодкого був лише мед та фрукти, поки не почали вирощувати цукровий буряк. Тому ті, хто не міг дістати мед – підсолоджували кутю узваром.

Багату кутю готували у переддень Різдва — на Святий вечір. Оскільки у цей час ще триває піст, то кутю готували пісну, тобто без додавання вершкового масла. Багатою ж називали, бо страви на Святвечір були хоч і пісними та все ж святковими, слід було подати аж 12 страв.

Традиційно на Правобережжі її готували з пшениці, а на сході — з ячменю. Заправляли тертим маком, горіхами, медом та навіть узваром. Кутю ставили на почесне місце: на стіл або на покуть, примостивши під скатертиною трохи сіна, щоб худобі в наступному році було що їсти. Часом миску з кутею накривали калачами, а поруч ставили обжинковий сніп — дідух — як символ багатого врожаю. Цікаво, що по завершенню вечері кутю не прибирали зі столу, а залишали на ніч, вірячи, що померлі предки прийдуть її скуштувати.

Крім того, з кутею на Різдво було пов'язано багато обрядів, наприклад, по ній передбачали наступний рік. Якщо кутя добре готується, розварилась, не підгоріла – наступний рік буде хорошим та успішним.

Перш ніж їсти кутю, її тричі підкидали на ложці – так визначали, як буде поводитися худоба в наступному році.

А також дивилися як кутя прилипла до стелі, якщо більше зернят – то буде врожай, а якщо маку – роїтимуться бджоли.

Щедру кутю готували на Старий Новий рік або Василя, який припадає на 1 січня за григоріанським та на 14 січня за юліанським календарем. У цей час піст вже був завершеним, тож можна було щедро додавати в страву вершкове масло.

Пісною або голодною кутею завершується цикл різдвяно-новорічних свят. Готували її на останню вечерю перед Водохрещем зазвичай з пшениці, звареної на воді та меду.  

Рецепт автентичної та сучасної Куті і узвар від Євгена Клопотенка.

Кутя

Інгредієнти для приготування куті:

350 г пшениці

50 г волоських горіхів

50 г родзинок

50 г запареного маку

1 ч. л. лимонної цедри

2 ст. л. лимонного соку

мед до смаку

корінь імбиру до смаку

курага до смаку

Покроковий рецепт:

Промийте 350 г пшениці, аби позбавитися зайвого лушпиння. Залийте холодною водою та залиште замочуватися на ніч. 

Наступного дня злийте воду та промийте пшеницю. Залийте новою водою та варіть від 40 хвилин до 2 годин, в залежності від того, який результат ви хочете отримати. 

Мак розітріть у макітрі чи ступці, можна скористатися і блендером чи кавомолкою. Подрібніть 50 г волоських горіхів. 

У велику миску викладіть зварену пшеницю і влийте 3 ополоника узвару. Всипте мак, горіхи та мед. Перемішайте та лишіть в холодному місці на годину, аби всі смаки поєдналися.

Натріть у миску трохи імбиру до смаку, він освіжить смак страви.

Додайте родзинки. Можна трохи відмочити їх в узварі. Подрібніть курагу і також додайте до куті.

Влийте 2 ст. л. лимонного соку і додайте 1 ч. л. лимонної цедри.