Мільйонер із Маріуполя. Архип Куїнджі

 

Нью-йоркський Музей мистецтва Метрополітен визнав Архипа Куїнджі  українським художником. Підпис до картини «Червоний захід сонця на Дніпрі» змінили, тож тепер відвідувачі закладу знають, що талановитий митець – з України. Окрім нового підпису, фахівці The Met додали згадку про те, що саме росіяни знищили музей Куїнджі в його рідному Маріуполі.

Маріупольського художника спіткала прижиттєва слава і гроші. По собі Архип Куїнджі залишив багату творчу спадщину, тож не дивно, що видатного живописця весь час намагалися привласнити росіяни. Та якщо відкинути імперські зазіхання, у рф немає жодного права вважати цього геніального українця своїм, хоч би як хотілося.

 

Малий Архип брався до живопису скрізь, де була можливість. Він малював на клаптиках паперу, стінах, афішних тумбах і парканах. Творчий запал заважав хлопцю навчатись у школі, але така освіта його й не цікавила. Син грека-ремісника з дитинства мріяв бути художником і з упертістю тура йшов до мети.

Рано втративши батька, Куїнджі звик покладатися на власні сили. Щоб прогодуватися, працював у пекарнях, на будівництві, у крамницях. Один із його роботодавців помітив творчий хист юнака та порадив їхати в Крим, до Айвазовського. Сказано – зроблено. Так Архип з’явився на порозі визнаного художника-мариніста.

 

За непоказною зовнішністю й грубуватими манерами молодика Айвазовський не розгледів таланту. Замість навчання запропонував пофарбувати паркан і допомагати по господарству. Але добросердечний знайомий художника, Адольф Фесслер, сам дав Куїнджі кілька уроків живопису. Також у майстерні Айвазовського хлопець навчився змішувати фарби, навіть сам створив кілька нових відтінків. Однак невдовзі його виставили за двері.

Митець покинув Айвазовського і  пішки вирушив до Маріуполя, де став ретушером у місцевого фотографа.  Втім, одним із головних його бажань було вступити до Академії мистецтв у Петербурзі. Але через слабку підготовку майбутнього живописця туди не взяли, тому юнак почав працювати самостійно.

«У перші роки перебування в Петербурзі я вкрай потребував, так, що часом не мав за що купити чаю і пив один окріп – без цукру, із черствим хлібом. Перебивався абияк зиму, а навесні знову намагався складати іспит в Академію мистецтв, та на іспитах у малювальному класі незмінно провалювався» — Архип Куїнджі.

В Імператорську Академію мистецтв Архип Куїнджі потрапив тільки з третьої спроби. Та й то лише вільним слухачем.

У Санкт-Петербурзі він потоваришував з Іллею Рєпіним та Віктором Васнецовим, був частиною групи передвижників.

 

Скоро про талановитого українця та його роботи заговорила преса, з’явилися поціновувачі таланту Куїнджі. За «Чумацький шлях у Маріуполі» та «Степ цвіте» московський колекціонер-меценат Павло Третьяков заплатив 1500 рублів. Тож навчання в Академії художник так і не закінчив: картини купували за шалені гроші – нащо просиджувати час на лекціях?

 

Європейська слава прийшла до Куїнджі після Всесвітньої виставки (l’Exposition universelle, 1878 р.) в Парижі. Публіку вразили три авторські картини: «Українська ніч», «Вид на о. Валаам» і «Чумацький шлях у Маріуполі». Саме його тамтешні критики визнали «найцікавішим серед молодих художників, у якого більше, ніж в інших, відчувається оригінальна національність».  Дві з трьох картин митця мають суто українські сюжети.

У 1880 році Куїнджі влаштовував виставку картини «Місячна ніч на Дніпрі», під час створення якої художник майже не виходив із майстерні. Крім того, він експонував її у незвичайних умовах. Приміщення було повністю затемнене, лише штучне бічне освітлення падало на полотно, що створювало ілюзію сутінок. Це дало свій результат і твір мав небувалий успіх, викликавши справжній ажіотаж серед публіки.

За два тижні на полотно прийшли подивитися зо 13 тисяч глядачів. Люди сперечалися щодо його надзвичайного вигляду. Декому здавалося, що картина особливим чином підсвічена зі зворотного боку. Поважні фізики роздивлялися її в лупу, щоб розібратися, з яких фарб складено кольори. Існувала навіть думка, що фарб там просто немає. А що ж тоді є? Якась магія! Насправді неповторний ефект дає майстерне поєднання світла й тіней, а також бітум, який митець підсипав у фарби, щоб отримати глибокий відтінок. До слова, саме через цей інгредієнт картина з часом почала тьмяніти.

Відкриттям Куїнджі стало поєднання яскравих кольорів і створення ефекту «сяяння», через що його називають художником світла.

Архип Куїнджі – один із небагатьох митців, якому вдалося розбагатіти. Однак він жив скромно, допомагав молодим талановитим художникам, був меценатом: подарував Академії мистецтв солідну суму коштів на проведення щорічних Весняних виставок і преміювання талановитих початківців.

 

Останні 28 років життя митець продавав свої картини й успішно займався підприємництвом: купував і продавав землю в Криму, тримав дохідні будинки. Так він заробив 3,5 млн рублів. Більшість статків Куїнджі передав своїм бідним учням, на благодійність та в рідну церкву в Маріуполі.

Ім’я Куїнджі стало свого роду брендом, тож від нього чекали тільки шедеврів. Але напружена праця виснажила майстра. На піку слави неперевершений живописець майже на 30 років усамітнився. У цей час художник викладав в Академії, але жодної виставки не провів.

 

Поки публіка чекала, він за зачиненими дверима експериментував і нікому, навіть учням, не показував нові полотна. Публіці продемонстрували тільки «Веселку», «Червоний захід сонця на Дніпрі» й «Нічне». Інші роботи глядачі та колеги побачили тільки після смерті маляра.

 

Найбільше оригіналів і копій зберігалося в Художньому музеї ім. А. І. Куїнджі в Маріуполі. 21 березня 2022 року рашистська ракета зруйнувала будівлю музею, де, крім робіт Куїнджі, був ще меморіальний відділ, присвячений життю та творчості художника, а також зберігалися роботи Айвазовського, Яблонської та інших митців.

 

Повідомлялося, що під час влучення ракети робіт Куїнджі в музеї не було. Зараз відомо, що оригінали картин «Червоний захід», «Осінь» та «Ельбрус» загарбники вивезли до музею в окупованому Донецьку.

Куїнджі народився в Маріуполі, обожнював Україну, надихався її пейзажами й малював виключно українців, а росіяни все одно вважають його своїм.

Ми повинні говорити про нього на весь світ, популяризувати його на міжнародній арені, пишатися і повертати своїх українських геніїв у спадщину України.

Наразі наша країна активно бореться, щоб світ визнав цих талановитих митців українськими.