25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок

 

 

Гендерно зумовлене насильство - одне з найпоширеніших порушень прав людини. Війни та збройні конфлікти, випадки вимушеного переселення лише посилюють масштаби та інтенсивність насильства, особливо гендерно зумовленого. І такий вид насильства вважається крайнім виявом дискримінації за ознакою статі.

Страждають від гендерного насильства переважно жінки, і найголовніша причина такого насильства — це гендерна нерівність у суспільстві, де чоловіки зловживають своєю владою щодо жінок.

В Україні через повномасштабну російську війну кількість випадків гендерно зумовленого насильства  зростає в геометричній прогресії.

Але поширені у суспільстві стереотипи, страх осуду, відчуття незахищеності та безвиході змушує постраждалих жінок та дівчат замовчувати випадки насильства. Через традицію звинувачувати жертву і лишати безкарними злочинців гендерно зумовлене насильство приховується у суспільстві. Тому через таке «приховане» гендерне насильство  щороку гине велика кількість жінок та дівчат.

Загалом, як показує практика, в Україні, у Європі та в інших країнах світу гендерне насильство чинять саме щодо жінок і саме тому, що вони є жінками. В зв’язку з цим його виокремлюють в окремий вид насильства, тому що це специфічна група. І така група потребує особливого захисту й підходів до надання допомоги та загалом спеціального реагування з боку держави саме на цей вид насильства.

Масштабні руйнування, людські втрати, тривоги та «прильоти» формують основний масив інформації, в якому щоденно живуть українці, а жахіття воєнних злочинів ворога продовжують травмувати свідомість і розширювати межі того, що ще донедавна вважалось абсолютно немислимим. Війна завдає суттєвої шкоди психічному здоров’ю кожного українця та українки.

В умовах війни ризик домашнього і гендерно зумовленого насильства суттєво підвищився у зв’язку зі стрімкими змінами, підвищеним психоемоційним напруженням, невизначеністю, переживаннями щодо майбутнього, втратою економічних можливостей, вимушеним переїздом чи обмеженням руху.

Водночас постраждалі знецінюють питання особистої небезпеки на фоні загальнонаціональних викликів. Постраждалі та люди з їх оточення можуть хибно вважати, що шукати допомоги та боротися з домашнім чи гендерно зумовленим насильством наразі «не на часі», поки триває війна.

Війна змушує переосмислювати переконання і пріоритети, а також більше цінувати життя, свободу, мир і безпеку. Це час трансформаційних змін і можливість покласти початок новим ідеям, звичкам і поведінці, яка допоможе будувати життя так, як бажає серце, а не змушують обставини чи кривдники. Це можливість сказати домашньому та гендерно зумовленому насильству категоричне «ні».

 

Зберігайте контакти допомоги та пам’ятайте, насильству не може бути виправдання.