Сервантес називав його «дивом природи». До 460 річчя від дня народження іспанського драматурга, поета, прозаїка епохи Відродження Лопе де Вега

 

Драматург, поет, вояка, священик – якщо придивитися уважно до біографії Лопе де Вега, можна знайти у ній матеріал для захопливого авантюрного роману. Звісно, насамперед письменник відомий як реформатор іспанської драматургії. Він поєднав у своїх творах трагедію й комедію. Написавши за цим принципом більш ніж 2000 п’єс (до наших днів дійшло близько 500), Лопе де Вега ще за життя увійшов до пантеону творців іспанської національної культури. Недарма земляк письменника, славетний Сервантес називав його «чудом природи».

Вега Карпйо, Лопе Фелікс де (Vega Carpio, Lope Felix de ) народився 25 листопада 1562 року у Мадриді. З раннього дитинства хлопчик виявляв неабиякі здібності до наук: у п’ятирічному віці  читав іспанською й латиною, а з шести років, ще не вміючи до ладу писати, уже складав вірші.

 Батько майбутнього письменника – виходець із селян, який заробив деякий статок і купив собі дворянське звання, – вирішив вивести сина в люди й дати йому хорошу освіту. Тож хлопець навчався спочатку в Єзуїтській колегії, а згодом в Університеті та Королівській академії математичних наук.

В колегії розвинулася здібність хлопця до вивчення мов. У десять років він переклав з латини поему Клавдіана «Викрадення Прозерпіни», а з 11 років почав складати п’єси, продовжував писати вірші.

         1577 року хлопець вступив до духовної академії. Однак навчання в академії він був змушений перервати через любовний зв’язок із заміжньою жінкою.  Вигнання не надто засмутило майбутнього письменника.


Лопе продовжив навчання в іншому університеті, вступив на службу спочатку пажем до одного з єпископів, згодом – секретарем до герцога Альби, далі писав вірші й п’єси. Доба Відродження не давала хлопцеві сидіти на місці – адже продовжувався період географічних відкриттів та подорожей, і 1583 року де Вега бере участь у військовій експедиції на Азорські острови в Атлантичному океані.


Після повернення з мандрівки де Вега робить перші кроки у професійній драматургії. Його п’єси починають брати для постановок на сцені. За наступні п’ять років  де Вега здобув авторитет у письменницьких та театральних колах, заручився прихильністю та підтримкою Сервантеса, який навіть згадав письменника у своєму пасторальному романі «Галатея». Але раптом усе пішло шкереберть .


У 1588 р. за образу дворянина, якого письменник висміяв в декількох памфлетах, Лопе де Вега опинився у в’язниці. Судовим вироком  був вигнаний з Мадрида на 8 років.

У цьому ж році Лопе де Вега відбув на борту галеона «Сан Хуан» до британських берегів у якості солдата – учасника походу «Непереможної армади». Цей величезний флот, який виступив у морський похід проти Англії, потерпів ганебну поразку. Лопе де Вега повернувся на батьківщину й на деякий час осів у Валенсії.



Написані ним у Валенсії комедії мали неабиякий вплив не тільки на розвиток так званої «валенсіанської» школи, але й усієї іспанської драматургії загалом.  Лопе де Вега міг за дві-три доби написати комедію. Ця швидкість дивовижна ще й тому, що велика частина п’єси писалася римованими віршами.


Сервантес пізніше так згадував про цей період: «З’явився… великий Лопе де Вега і став самодержцем театральної імперії». Слава де Вега облетіла всю Іспанію, його п’єси ставилися у всіх театрах. Драматург завойовував серця публіки, у помешканнях шанувальників почали з’являтися його портрети. Однак праця письменника не давала  ані стабільного заробітку, ані високого статусу в суспільстві. Тож протягом усього життя прославлений драматург прислужував різним вельможам.


 1610 pоку , після скасування вироку суду, Лопе де Вега остаточно переїхав у Мадрид і до кінця життя проживав там.

У  Мадриді  він створює ряд найвідоміших своїх творів (серед яких п’єса «Учитель танців», патріотична поема «Пісня про дракона», поема, присвячена покровителю Мадрида «Ісидор», і багато інших).

Однією з провідних тем творчості Лопе де Вега є кохання. 1604 року він створює чи не найзнаменитіший свій твір «Собака на сіні», де любов трактується як надзвичайно потужна сила.


Того ж року драматург одружується з Хуаною де Гуардо, донькою заможного м’ясника. Як стверджують деякі джерела, саме Хуана змогла дати письменникові відчуття затишку та домашнього благополуччя.

За кілька років сімейний затишок письменника було знову зруйновано: помер їхній з Хуаною син, а незабаром і сама дружина. Де Вега вирішив, що це кара Господня ,1614 року… прийняв сан священика й вступив до релігійного братства. Однак не минуло й двох років, як 54-річний Лопе де Вега закохався у Марту Неварес – і жінка відповіла взаємністю.


В останні роки життя Лопе де Вега не переставав працювати. Одним із найвищих досягнень вважається надання йому Мальтійським орденом звання доктора богослов’я – за поему, присвячену Папі Урбану VIII.

Проте в особистому житті його переслідували нещастя: під час добування перлів потонув один із його синів, було викрадено його доньку, після чого вона пішла в монастир. Останню поему «Золота доба» Лопе де Вега написав за чотири дні до смерті.


Помер письменник  27 серпня 1635 року – на 73 році життя. На його похорон зібрався мало не весь Мадрид, а після пишного поховання 150 поетів написали вірші на його честь.

 

Читати твори Лопе де Вега українською:

https://www.ukrlib.com.ua/world/author.php?id=227

 


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Віденська кава Юрія Кульчицького

Грайте в онлайн-гру “Хайп проти Правди” та отримайте шанс відвідати штаб-квартиру НАТО в Брюсселі

План Джорджа Маршалла