У його голосі звучала Україна… Василь Сліпак

 

14 березня Україна відзначає  День Добровольця – свято, встановлене на честь українських захисників, що боронили та продовжують боронити нашу державу й свободу у війні з росією.

Війна, а не світова слава, Україна, а не Франція – це був його вибір. Василь Сліпак міг мати все, а взяв лише одне - право йти в бій за свій народ.


“Я пропустив Майдан, але війну не пропущу!”

Ці слова належать Василю Сліпаку – талановитому оперному співаку, солісту Паризької національної опери. Його голосом захоплювалися поціновувачі класичного співу по всій Європі. Він був визнаний та успішний. Його неповторний бас-баритон міг ще багато років звучати в живу на найкращих європейських сценах.

 

На час російсько-української війни Василь Сліпак майже двадцять років жив у Франції та мав успішну кар’єру. Розпочалася вона з львівської хорової капели «Дударик», куди Василь потрапив у дев’ять років.

Потім був Львівський державний музичний інститут, потім Гран-прі й Гран-прі глядацьких симпатій на Міжнародному конкурсі ораторії і пісні «Гран-Прі France Telecom» у Франції. 1996-го його запрошують в Паризьку національну оперу солістом.

Мав величезний діапазон голосу, співаючи одночасно контртенором та баритоном. Провів кілька успішних сольних турів по Європі. На міжнародному фестивалі оперних співаків в Армеле арію «Тореадор» у виконанні Василя Сліпака назвали найкращим чоловічим виступом.

Двічі відмовлявся від пропозиції отримати французьке громадянство, лишаючись громадянином України.

На початок Революції Гідності мав контракт в опері, тому не міг прилетіти до Києва, але очолив волонтерський рух у Франції. Організовуючи акції підтримки Євромайдану, збираючи кошти та відправляючи гуманітарні вантажі. Разом з друзями-співаками створив організацію «Оперні співаки для дітей».


Тричі їздив у зону АТО, у складі ДУК-ПС воював у районі Пісків, Донецького аеропорту, Авдіївки, був поранений.

У травні 2015 році вперше потрапив на лінію фронту і пробув там понад місяць як учасник 7-го штурмового батальйону Добровольчого українського корпусу. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015.

Його військовим позивним був «Міф» – відсилка до його улюбленої арії Мефістофеля з опери «Фауст».

Втретє повернувся до побратимів у червні 2016 і мав намір провести на фронті півроку. Та 29 червня, виконуючи бойове завдання, зазнав смертельного поранення від снайперської кулі.

Василь Сліпак став першим бійцем-добровольцем, який отримав зірку Героя України, не будучи в лавах Збройних Сил України. Також його посмертно було нагороджено орденом «За мужність» І ступеня.

Низький уклін всім добровольцям, які залишаються на захисті нашої держави!

 




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Віденська кава Юрія Кульчицького

Грайте в онлайн-гру “Хайп проти Правди” та отримайте шанс відвідати штаб-квартиру НАТО в Брюсселі

План Джорджа Маршалла