"Нобеля" з літератури отримав норвезький постмодерніст

 

Нобелівську премію-2023 з літератури отримав норвезький драматург і прозаїк Йон Фоссе «за його інноваційні п'єси та прозу, які висловлюють невимовне».

Йон Фоссе народився 1959 року на західному узбережжі Норвегії та виріс на березі Гарданґер-фіорду. Ландшафт був сповнений хвилястими лініями води, вітру, скель і дощу — і саме цей пейзаж є частим мотивом у роботах письменника.

У сім років з Фоссе трапився нещасний випадок, який поставив його на межу життя і смерті, що надалі суттєво вплинув на його письменництво та теми, які він обирав.

Писати художні тексти Йон Фоссе почав ще в дитинстві. Оскільки він захоплювався грою на скрипці, то значна частина його підліткової письменницької практики була пов'язана зі створенням власних текстів до музичних творів.

Фоссе дебютував у 1983 році з романом "Червоне, чорне" (Rødt, svart), який став відправною точкою у його кар'єрі, і протягом наступних трьох десятиліть з'явилися такі праці як "Меланхолія I" і "Меланхолія II", "Ранок і вечір", "Алісс біля вогнища" і "Трилогія".

У вісімдесятих Фоссе опублікував ще кілька романів та поетичних збірок, і лише на початку дев'яностих почав писати для театру. Однак це не був потяг до експериментів з новим форматом — Фоссе не міг звести кінці з кінцями, і тоді його знайомі попросили автора написати початок п'єси.

Його першу п'єсу "І ніколи нас не розлучити" поставили та опублікували у 1994 році. Наступні роки стали шалено успішним та неспокійним періодом у житті письменника, протягом якого він працював майже виключно як драматург. Найвідомішими його п'єсами також стали "Сон про осінь" та "Я є вітер".

У 2012 році Фоссе навернувся до католицизму, чим порушив сімейну традицію: він виріс у родині, яка дотримувалася суворої форми лютеранства. Фоссе одружився вдруге (за все своє життя письменник мав трьох дружин та є батьком шістьох дітей) і почав писати "Септологію" — семитомний роман, написаний одним реченням, що ілюструє те, що він назвав своїм поворотом до "повільної прози".

На сьогодні "Септологія" є останнім твором письменника. Це найдовший текст, написаний Фоссе. Автор витратив п'ять років на написання роману, який має архітектуру, побудовану із семи частин (або книг). У більшості країн "Септологія" видається у трьох томах.

Він є одним із найзатребуваніших європейських драматургів, його п'єси ставлять у багатьох країнах світу – Німеччині, Франції, США та Японії. Крім того, пише книжки для дітей, новели та вірші.

У Норвегії Фоссе настільки відомий літератор, що в Осло влітку 2023 року вже втретє відбувся міжнародний фестиваль його імені, який проводиться раз на два роки.

Фоссе також має офіційну резиденцію в Осло, надану королівською родиною Норвегії. Це почесна резиденція, яка належить державі та розташована на території Королівського палацу в центрі норвезької столиці. У такий спосіб король Норвегії вшанував внесок Йона Фоссе у норвезьке мистецтво та культуру.

Найбільш вирізняльною рисою у творчості Фоссе є повторення. Його роботам притаманний мінімалізм: мова у текстах музична, вона працює завдяки простому, невигадливому вибору слів і повторюваному ритму. Особливо в романах і повістях Фоссе історія рухається в цьому ритмі, часто майже безперервно. Хоча часом такий вибір стилістики і буває складним для читачів, мелодія, яку автор створює методом використання слів, зачаровує, і від неї не можна відірватися.

Сюжети Фоссе — зазвичай стримані, зведені до найнеобхіднішого. Попри всю цю простоту, письменник не соромиться звертатися до глибоких тем: народження і смерть, кохання і самотність — до них він неодноразово повертається.

У пізніх роботах митця з'являється певний релігійний ухил, що й не дивно, адже сам автор є католиком, а у 2011 році був одним із літературних консультантів норвезького перекладу Біблії.

Персонажі у п'єсах Фоссе переважно мають узагальнені імена (Чоловік, Жінка, Мати, Дитина), а самі твори зосереджені на напрузі первісних людських стосунків. За настроєм їм часто притаманний як похмурий, так і комічний тони.

Для самого Фоссе важливі не посил і значення мистецтва, а те, що він називає "тихим голосом": прозріння, щось пережите між рядками, за словами, в екзистенційній тиші.

"Я чую те, що пишу. Але не бачу. Не уявляю. І звідки це береться, я не знаю", — казав Фоссе.

Українською твори письменника та драматурга не видавалися. У журналі "Всесвіт" українською вийшло декілька уривків роману "Ранок та вечір" у перекладі Ірини Сабор. Також на сторінках журналу виходило інтерв'ю Сабор із Фоссе.