За що «скасували» Роулінг?

 

Ми живемо в «прекрасному новому» світі, де солодкоголосу поп-діву Лану Дель Рей звинувачують в недостатній кількості небілих подруг на фотографії, ліберальну в усіх сенсах Джоан Роулінг ненавидять за трансфобні висловлювання і в результаті аналізу щемливої дитячої книги приходять до висновку про те, що «Гаррі Поттер» – класистський і антисемітський твір. Цих та інших знаменитостей, а також блогерів, політиків, вчених за необережні висловлювання і непопулярні думки бойкотують в соціальних мережах, їх сторінки блокують, з ними розривають контракти і позбавляють роботи або можливості професійного зростання.

Все це можливо, завдяки сучасній формі інтернет-остракізму, іменованої cancel culture.  Cancel culture (дослівно - "культура скасування") - це сучасна форма публічного осуду, або культура бойкоту.

Причини такої реакції суспільства можуть бути різними: необережне висловлювання, суперечливий вчинок або обурливі дії стосовно інших (наприклад, сексуальні домагання). У результаті такого цькування об’єкт кенселінгу може втратити роботу, друзів, соціальні зв’язки та в деяких випадках навіть життя.

Культура скасування — водночас нове й доволі старе поняття.  У Стародавніх Афінах у V столітті до нашої ери набув популярності остракізм або «суд черепків». Кожен громадянин Афін раз на рік мав право вийти на центральну площу, взяти глиняний черепок (остракон) і на поверхні нашкрябати ім’я людини, яку вважав небезпечною для міста. Черепки збирали посадові особи. Того, чиє ім’я траплялося на них частіше за інших, виганяли на 10 років. Згодом остракізм став зручним інструментом для політичної розправи над опонентами, тож його довелося скасувати.

У сучасному вигляді cancel culture розвивається паралельно із соцмережами та новими трендами на толерантніше суспільство.

Групове цькування дуже швидко підхоплюється, адже немає нічого легшого, ніж зробити репост або поставити лайк гнівному допису, який потім загубиться у тисячі таких самих.

Культура скасування породжує страх у такій мірі, що люди починають боятися висловлювати свою думку відкрито. Так само під питанням опиняється практика прихильників культури скасування засуджувати людей за помилки в минулому. Такі закиди знецінюють факт трансформації та розвитку людини в майбутньому.

Рух почав набирати популярність ще у 2015, під час кампанії #MeToo, але поширення у літературній сфері набув від 2019.

Один із найяскравіших прикладів культури скасування — твіти авторки «Гаррі Поттера» Джоан Роулінг, які багато хто розцінив як трансфобні. Письменницю масово засуджували в соцмережах, бажали смерті та закликали не купувати її книжки.

Також Джоан Ролінґ звинуватили у трансфобії після виходу її книжки «Troubled Blood» у 2020 році, де один із героїв переодягається в жіночий одяг для того, щоб здійснювати серійні вбивства.

"Неспокійна кров" - це п'ята книга з серії романів про приватного детектива Корморана Страйка, видана під псевдонімом Роберт Гелбрейт.

Через це набув популярності гештег #RIPJKRowling, який закликає скасувати письменницю, метафорично «поховавши» її.

Культура скасування поширюється і на мистецтво. На нідерландському фестивалі фотографії BredaPhoto Ерік Кесселс представив інсталяцію «Знищ моє обличчя» (англ. Destroy my face) – митець покрив площу скейт-парку цифровою компіляцією облич, що зазнали змін внаслідок пластичної хірургії.

Сам процес катання скейтерів по жіночих обличчях був лише яскравою метафорою, що приховувала насправді питання щодо доцільності пластичної хірургії. Однак автора роботи звинуватили у мізогінії, а інсталяцію достроково демонтували.

Прихильники відміни витвору сучасного мистецтва пояснили такий закид тим, що простір скейт-парку має бути вільним місцем, де всі можуть відчувати себе в безпеці і не відчувати осуду через те, який у них вигляд.

Таке пояснення свідчить про цілковиту поверховість сприйняття прихильників культури скасування та нерозбірливість у просуванні власних закидів.

Культура скасування зазіхає і на свободу вираження в сучасному мистецтві, котре, навпаки, часто ставить гострі запитання та має бути претензійним і критичним.

Жертвами культури скасування можуть стати люди, які просто не згодні з позицією більшості з питань політики, культури або соціальних норм. Приводом до початку черговогол «полювання на відьом» може стати будь-яка випадково кинута фраза, неоднозначний коментар чи необачний вчинок, а зовсім не злочинні злодіяння.

Влітку 2020 на сайті журналу Harper’s Magazine було опубліковано «Лист про справедливість і відкритість дискусій».

150 письменників, вчених і громадських діячів оприлюднили відкритий лист проти відкритого колективного інтернет-осуду. Серед них - письменники Джоан Роулінг, Маргарет Етвуд і Салман Рушді.

Автори листа критикують моду на публічне паплюження, остракізм і сліпу однозначність моральних оцінок.

Вони визнають, що соціальні мережі можуть викликати позитивні зміни, але публічна критика не повинна обмежувати свободу слова і дискусій.