«Дуже важливо просто не здаватися». Стівен Гокінг

 

«Один із найвпливовіших фізиків сучасності», «сила духу та розуму», «в’язень власного тіла», «людина, що відкидає перепони». Так зазвичай описують Стівена Гокінга – видатного фізика, якому в 21 рік поставили страшний діагноз. Він зміг перебороти перепони, спричинені прогресуючою хворобою, вибудувати успішну наукову кар’єру та примусити мільйони людей по всьому світу зацікавитись дивами Всесвіту та полюбити фізику.

Гокінг навчився читати лише у 8-річному віці. Учений списує це на нецікаві методи викладання в початковій школі, де його примушували читати без розуміння того, що сказано. Вчений розповідав, що у початковій школі він був «середнячком» – його домашні завдання були неакуратними, а почерк нечітким. Проте однокласники все одно дали йому прізвисько Ейнштейн.

В останні роки навчання в школі Гокінг захопився фізикою та математикою. Однак його батько побоювався, що як математик він не знайде жодної роботи крім викладання, тому радив йому зайнятися хімією. Проте отримавши стипендію на навчання в Оксфорді, Гокінг почав вчити фізику.

За словами Гокінга, в університеті він був не надто старанним студентом. Однак виявлення у нього важкого неврологічного захворювання стало поворотним моментом. У 1979 році Гокінг став професором математики, хоча за його власними словами, не отримував жодної математичної освіти з часів середньої школи.

«Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив, я з'ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше», – казав про свою хворобу Стівен Гокінг.

Після однієї з вимушених процедур, спричинених важкою пневмонією, Гокінг втратив мову. Він використовував комп’ютерну програму, яка дозволяла йому обирати слова з серії меню та синтезувати звуки. Спочатку він міг це робити рухом пальця, однак прогресуюча хвороба позбавила його можливості робити і це – тому сенсор встановили над його щокою. Так Гокінг виступав з лекціями, брав участь у дискусіях, вів телепрограми. Свій синтезований голос вчений називав власною впізнаваною рисою, і не хотів міняти програму на більш «природне» звучання.

Широку популярність Гокінг отримав після того, як у квітні 1988 року  побачив світ його бестселер «Коротка історія часу». У книзі доступною для масового читача мовою пояснюється суть квантової механіки та теорії суперструн, розповідається про природу часу і простору, виникнення всесвіту та чорні діри.

Гокінг використав лише одну формулу –E=mc²: вчений не хотів відлякувати аудиторію складними математичними поясненнями.

За 20 років з моменту виходу книги було продано понад 10 млн її екземплярів.

Гокінг – надзвичайно активний популяризатор науки. Він писав книги, знімався в телепередачах, намагаючись просто пояснити складні фізичні концепції.

З 2007 року Гокінг разом з дочкою Люсі написали серію пригодницьких книг для дітей. Першою з них стала – «Джордж і скарби космосу», де на фоні пригод дітлахів розповідається про фізичні явища та дослідження.

https://eurowinlib.blogspot.com/2020/09/blog-post_36.html

Будучи успішним вченим та харизматичним популяризатором науки, Гокінг здобув широку популярність далеко за межами наукових кіл. Його образ ще при житті почали використовувати у масовій культурі: образ фізика з'являвся в популярних серіалах «Сімпсони», «Зоряний шлях» та «Теорія великого вибуху» (де він зіграв сам себе), а в 2014 році він взяв участь у записі альбому культового рок-гурту Pink Floyd.

Упродовж усього життя фізик не припиняв займатися наукою, навіть будучи прикутим до інвалідного візка і спілкуючись з людьми через комп'ютерний синтезатор мови.

І навіть вдалося трохи наблизитися до своєї мрії – побувати в космосі та відчути нульову гравітацію. Під час польоту на спеціально модифікованому літаку Хокінг опинився у стані півхвилинної невагомості, вісім разів повторивши цикли. Повернувшись на землю, Гокінг сказав, що це було чудове відчуття, заявивши: «Космосе, ось і я».

Гокінг посідав восьме місце у рейтингу «100 геніїв сучасності». Відзначений такими нагородами, як медаль Альберта Ейнштейна, премія Вольфа, премія принца Астурійського, медаль Коплі, Президентська медаль Свободи та премія з фундаментальної фізики.

«Моя мета дуже проста: я хочу розуміти Всесвіт, чому він влаштований так, як влаштований, і навіщо ми тут».