Чому Сара Бернар стала легендою

 

Вона спала в труні, тримала в будинку екзотичних тварин, була дочкою куртизанки, але, тим не менш, познайомилася майже з усіма європейськими монархами, а ще захоплювалася скульптурою й обожнювала виконувати чоловічі ролі в театрі. Ким була найзнаменитіша актриса у світі Сара Бернар, яка досягала своєї мети, відповідно до обраного ще в юності девізу: «За будь-яку ціну»?

 

В майбутньому вона стане «Божественною Сарою» й отримає заслужений статус найбільш відомої актриси за всю історію. Тим часом матір’ю уродженої Генрієтт Розін Бернар (1844-1923) була куртизанка Юлія (Юдіф) Бернар, яка вела життя утриманки багатих покровителів.

Залишена під наглядом чужих людей, Сара до чотирьох рочків встигла неодноразово зазнати небезпеки: за відсутності доглядальниці на ній спалахнула сукня від полум’я каміна, і маля дивом урятували сусіди, а іншим разом дівчинка впала, зламавши руку та ногу (ту саму, яка згодом буде ампутована). У підлітковому віці дівчинка страждала на хворобливу худорлявість і постійно кашляла.

Лікарі навіть передрікали їй ранню смерть від туберкульозу. Це так вплинуло на дитячу свідомість, що Сара Бернар… зажадала труну. Біографи пишуть, що донька сама попросила матір завчасно купити їй цю необхідну річ. Покупка не простоювала без потреби: у цьому «предметі інтер’єру» дівчинка спала і навіть фотографувалася, епатуючи потім світ моторошними знімками.

Один з шанувальників матері – кузен Наполеона III Шарль де Морні – оплатив навчання Сари в престижній католицькій школі. До нього і прийшла ідея запросити Сару Бернар одного разу в театр разом із матір’ю, а потім запропонувати їй стати актрисою. Дівчинка була настільки зворушена спектаклем, що голосно заплакала, а заспокоїв дитину друг де Морні – Александр Дюма, який передбачив для неї велике майбутнє. Саме Александр Дюма-батько готував Сару для вступу в консерваторію, вчив її створювати художні характери, використовуючи голос і жести.

Бернар дебютувала в театрі «Комеді Франсез», зігравши Іфігенію, у 1862-му. Перші ролі актриси були не дуже успішними, критики не оцінили її таланту, і незабаром Сара пішла з театру, присвятивши наступні кілька років подорожам і любовним пригодам. В результаті вона отримала розбите серце, маленького сина на руках і перспективу стати куртизанкою, як мати, що її абсолютно не влаштовувало.

Вона повернулася на сцену, щоб утримувати себе та дитину, підписавши контракт з театром «Одеон». Саме там вона прийшла до амплуа виконавиці серйозних класичних образів:  Корделії, Дездемони, Андромахи, Федри. Віктор Гюґо був зачарований її талантом і після однієї з вистав підійшов до актриси, щоб сказати: «Мадам! Ви були чарівні у своїй величі. Ви схвилювали мене, старого бійця. Я заплакав. Дарую Вам сльозу, яку Ви вивергнули з моїх грудей, і схиляюся перед Вами».

В репертуарі Бернар було безліч чоловічих ролей. Першою серед жінок зіграла Гамлета. 56-річною виконала роль сина Наполеона, якому за сюжетом було 20 років. Ця роль, до речі, принесла їй такий ажіотаж, що глядачі на прем’єрі 30 разів викликали актрису на біс.

Сара Бернар любила вислів про те, що легенда завжди бере верх над історією. Вона перетворила своє життя на міф, завдяки прагненню йти наперекір обставинам і перемагати власні страхи. Ще під час студентських часів майбутня суперзірка замовила собі печатку для поштового паперу з девізом: «За будь-яку ціну».

Вона боялася сцени і майже непритомніла, коли піднімали завісу, але зуміла подолати свою нервозність, навчивши себе відволікатися до виходу: вишивати, плести килимки, сидячи в кріслі, яке для неї приносили з гримерної. Сара мала страх висоти, але це не завадило їй під час Паризької виставки піднятися на повітряній кулі на 2,5 тис. метрів.

Доброта і щедрість душі були властиві їй, незалежно від того, скільки в акторки було грошей. В одну з холодних зим Сара витратила останні пару тисяч франків, щоб купити хліба для міських пташок. Під час Французько-прусської війни вона перетворила театр «Одеон» на військовий госпіталь для солдатів, які захищали столицю в облозі. На її прохання багаті покровителі жертвували ресурси для госпіталю, а вона допомагала, працюючи медсестрою. Пізніше, вже в старості, в роки Першої світової війни актриса виступала на фронті, аби підтримати військових, хоча у неї самої були серйозні проблеми зі здоров’ям.

Сара прагнула епатувати публіку будь-якими засобами і була відомою любителькою екзотичних тварин. Згідно зі спогадами про неї, актриса дуже любила тварин і, як тільки вона почала заробляти достатньо, завела двох собак і двох черепах, згодом і більш екзотичних вихованців.

На початку ХХ століття театрали говорили, що газетами й афішами з цією акторкою можна обгорнути земну кулю, а купа її світлин зрівняється по висоті з Ейфелевою вежею. Кожен виступ зірки ставав подією, підготовленою за канонами рекламних технологій. Ця виконавиця першою в театральному середовищі наблизилася до піару та мерчандайзингу. Її ім’я стало брендом, і його популяризували численні портрети та сувенірна продукція.

Скульптура прийшла в її життя випадково: в 60-х Ролан Матьє-Меньє запропонував актрисі виліпити її бюст. Вона погодилася і в процесі давала багато доречних рад майстру, котрий здивувався її здібностям і порадив Сарі спробувати себе в цій справі. Так, кілька років по тому Бернар зняла для себе майстерню і зайнялася ліпленням.

Роботи Сари Бернар (всього відомо про 50 скульптур) виставлялися в Паризькому Салоні, в Нью-Йорку, Лондоні, в Філадельфії, на Всесвітній виставці в Чикаго в 1893-му й в Парижі в 1900-му.

Одна з кращих робіт Сари – «Офелія» – продана вже в наші дні за рекордні 308 тис. фунтів стерлінгів.

Під час виступу в 1905-му в Ріо Сара Бернар сильно пошкодила праве коліно, виконуючи один із трюків, коли її чомусь не підстрахували. Саме це коліно вона травмувала ще в дитинстві, коли кинулася за каретою своєї тітки. Згодом вона так мучилася від болю, що через десять років поставила лікарям ультиматум: або  лікарі погоджуються ампутувати їй ногу, або вона прострелить собі коліно.

Після операції Бернар не користувалася протезом: на сцену її виносили з допомогою носилок, а грала вона сидячи. Втім, це не завадило їй викликати овації в публіки.

Сара Бернар померла в 78 років, у неї відмовили нирки.

Вона хотіла, щоб її похорон був красивим, адже це теж шоу, чи не так? Сара Бернар все запланувала заздалегідь і навіть обрала молодих і привабливих акторів, які повинні були нести її труну. Труну, яка багато років стояла у неї в будинку. Перед смертю Бернар іронічно поцікавилася, чи не занадто вона зносилася. Траурна процесія йшла дорогою, застеленою камеліями.

Ця жінка до самого кінця залишалася надоригінальною та неповторною.