Український шлях до Нобеля
З 7 по 14
жовтня у Швеції та Норвегії триває нобелівський тиждень. 10 жовтня світ
дізнається нових переможця чи переможницю в галузі літератури.
Представникам
від України жодного разу не присуджували Нобелівської премії з літератури.
Інколи просто "запізнювалися" — присудити премію можна лише живим
діячам. В інших випадках через те, що одна з основних умов відбору – наявність
державності у народу, представники якого подаються на премію. В Україні ж цієї
умови тривалий час не було.
Яким був
український шлях до Нобеля? Хто міг бути лауреатом Нобелівської премії з
літератури від України?..
В архіві Шведської академії є документ 2015
року, де серед списків претендентів на Нобелівську премію з літератури фігурує
прізвище Івана Франка під номером 4. Номінував українського письменника
священник УГКЦ доктор Йосип Застирець із Відня. Але пропозиція номінувати
Франка занадто пізно прийшла до Швеції — лауреата вже обрали. Наступного року
Франко помер, його більше не могли номінувати.
У 1967 році
висували одразу трьох українців: Павла Тичину, Івана Драча та Ліну Костенко. У
2021 році, коли письменниці виповнився 91 рік, на засіданні Комітету з питань
культури та гуманітарної політики обговорювали висунення Ліни Костенко на
Нобелівську премію з літератури на 2022 рік.
Серед
претендентів на Нобелівську премію 1971 року був Микола Бажан. Його висунув гарвардський
професор Омелян Пріцак, але Микола відмовився від подальших перегонів,
пояснивши тим, що має скромний літературний доробок. Насправді ж Бажану,
лауреату Сталінської премії, не дозволили б отримувати західні відзнаки. До
того ж він обіймав високі посади в Радянському Союзі — був заступником голови
Ради міністрів УРСР.
За
роман-трилогію "Волинь" могли висунути Уласа Самчука, який на той
момент емігрував до Канади. Самчука запропонував російськомовний журнал Торонто
"Современник". Але номінантом письменник так і не став — забракло
рекомендації від попереднього лауреата.
За однією з
версій, у 1985 році нобелівський лауреат Генріх Бьолль висунув поета-дисидента
Василя Стуса. Його кандидатуру мали б розглядати вже на премію 1986 року, але
поет помер у в'язниці у 1985-му. Дослідник життя Стуса, історик Вахтанг Кіпіані
відкидає версію, що Стуса висунув Бьолль. Він вважає, що Міжнародний комітет,
створений у Торонто наприкінці 1984 року, який мав на меті підготувати все для
рекомендації Стуса на премію, розраховував на 1986 рік і зробив замало, аби
пришвидшити цей процес.
Комітет мав
внутрішні розбіжності з ідеологічних питань. Якби Стус став номінантом на
Нобелівську премію, це давало б підстави випустити його з в'язниці, він міг би
виїхати з СРСР, і це дало б поштовх "для широкого розвою українського
руху" — писав історик Валентин Мороз.
Об’єднання
демократичної української молоді надсилало листа до Шведської академії про
висунення творчості Івана Багряного на Нобелівську премію у 1963 році. Про це
розповідав в інтерв'ю Шевченківському комітету письменник Олександр Шугай.
"На
жаль, передчасна смерть Багряного [того ж 1963 року — ред.] поховала всі надії
на престижну премію, адже відомо, що покійним авторам її не присуджують",
— написано у двотомнику "Іван Багряний: нове й маловідоме".
У березні
2022 року Комітет літературознавчих наук польської академії наук висунув на
Нобелівську премію з літератури Сергія Жадана. Того року премію отримала
французька письменниця Енні Арно.
Джерело:
Коментарі
Дописати коментар