Ольга Петлюра в українській історії: життєпис та епістолярій 20-50-х рр. ХХ ст. Ківшар Таїсія.

 

У 2025 році вийшла ґрунтовна монографія Таїсії Ківшар «Ольга Петлюра в українській історії: життєпис та епістолярій 20–50-х рр. ХХ ст.».

У книжці вперше на новій джерельній базі висвітлюється життєпис Ольги Петлюри, педагогині, громадської діячки, аристократки, колишньої Першої леді Української Народної Республіки, дружини і вдови визначного державного, військового й громадського діяча Симона Петлюри. Розкривається її роль в українському суспільно-політичному, громадському та жіночому русі УНРівської доби.

Підготовлений і представлений епістолярій О. Петлюри з коментарями дає уявлення про взаємини між провідними українськими політиками та вченими, а також громадсько-політичне, родинно-побутове, культурне та інтелектуальне життя української політичної еміграції в Західній Європі першої половини ХХ ст.

Праця має значний обсяг (майже 800 сторінок) і складається з двох основних частин: біографічного дослідження та публікації епістолярної спадщини Ольги Петлюри. У першій частині авторка відтворює життєпис діячки, розкриваючи її як педагогиню, громадську активістку та одну з помітних постатей українського еміграційного середовища.

У другій частині подано листи Ольги Петлюри за 1920–1950-ті роки.

В українській історії й історії українського жіноцтва Ольга Петлюра є видатною особистістю, проте, крім окремих фактів біографії, її життєпис залишається маловідомим, переважно через відсутність, втрату чи розпорошеність по різних країнах джерел для вивчення її життєвого шляху.

У пропонованому дослідженні зроблено спробу реконструювати життєпис Ольги Петлюри із залученням виявлених автентичних документів про її походження, свідоцтва про освіту, свідоцтва про її шлюб, записів у метричних книгах про реєстрацію шлюбу й реєстрацію народження та хрещення її єдиної доньки Лариси (Лесі) Петлюри, а також запису про одруження її батьків Опанаса Більського й Олександри Биковської.

Основним джерелом для реконструкції життєпису О.Петлюри став її епістолярій.

З епістолярної спадщини Ольга Петлюра постає як благородна, вольова, жертовна й розумна жінка з власними поглядами на події суспільно-політичного, культурно-освітнього та побутового життя української інтелігенції поза межами своєї країни, на дії окремих осіб з колишніх соратників Симона Петлюри, що не завжди збігаються з усталеними в українській історіографії оцінками їхньої діяльності.

Найбільш доступною просопографічною інформацією виявились листи Ольги Петлюри в державних та приватних архівах України, Канади, Чехії і США, котрі впродовж багатьох років збирала й систематизовувала авторка реконструкції життєвого шляху визначної жінки. Листи значною мірою можна вважати автобіографією, а особисті листи жінок з їх специфічною деталізацією описуваних фактів та емоційною забарвленістю становлять важливе джерело для вивчення біографій непересічних особистостей.

Для історичної реконструкції життєпису Ольги Петлюриїї листи дають сутнісну біографічну інформацію, найбільшеуявлення про її світоглядні позиції, ціннісні орієнтації, спосібжиття, поведінку в екстремальних ситуаціях, коло спілкування, інтереси, уподобання. У надзвичайно цікавих та ґрунтовних, політично зрілих, особистих малих і великих листах-сповідях, листах-проповідях, листах-міркуваннях і звичайних побутових листах О.Петлюри відтворена її неповторна особистість, відображено освітній та загальнокультурний рівень, шляхетність, благородство жінки з активною громадянською позицією, котра була вірною дружиною та люблячою матір’ю.

В особистих, з високим ступенем сповідальності, моно- та політематичних листах О.Петлюри її емоційність та суб’єктивність суджень перемежовуються із висновками зрілого політика й громадської діячки, відданої ідейній та політичній доктрині Української Народної Республіки. В них висвітлено неповторні особливості авторки епістолярію, силу духу вольової жінки, витривалість у найскладніших життєвих обставинах, її характер, що відігравав важливу роль в утвердженні глибокого патріотизму, ідейності, величі та гідності жінки в найскладніших умовах УНРівської політичної еміграції в Європі.

У рукописній кореспонденції Ольги Петлюри занотованофакти, епізоди, моменти, роздуми, пов’язані з діяльністю генія української нації — Симона Петлюри очима його дружини, а потім — удовиці. У її листах зафіксовано важливі події щодо організації напруженої інтелектуальної праці українських політиків, учених, військовиків, громадських і культурних діячів на еміграції, висвітлено важливі громадсько-політичні події, серед яких й ті, до яких вона була причетна або брала безпосередню чи опосередковану участь, подано нові факти для глибшого пізнання історії української політичної еміграції в Європі 20–50-х років ХХ ст., тому її листи можна вважати своєрідним літописом «самовидця».

Листи О.Петлюри подано за автографами, повністю, безкупюр, зі збереженням орфографії і пунктуації оригіналу.

Усі листи упорядковано за хронологічним принципом.

На початку кожного листа подано його порядковий номер, інформацію про адресата, місце написання й датування документа.

Зважаючи, що основна маса використаних джерел вперше вводиться до наукового обігу, цитування документів відбувається зі збереженням орфографії і пунктуації оригіналу. Цитати наведено в аутентичному варіанті.

Більшу частину епістолярію становлять листи О.Петлюри, адресовані родині Степана Сірополка, схоронені у Празі його донькою і племінницею Ольги Петлюри — Олександрою Сірополко, яка передала їх упорядниці, що зберігала їх, а в останній час за її дорученням відбувається передавання документів до Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І.Вернадського. Листи О.Петлюри до Лідії і Валентина Садовських, а також Івана Рудичіва зберігаються у Центральному державному архіві громадських організацій і об’єднань України, до Параски й Михайла Єреміївих, а також до Доріс Янди — у Бібліотеці та Архіві Канади, до Михайла Садовського — у Військово-історичному музеї та архіві Української вільної академії наук у Канаді.

Книга Таїсії Ківшар є важливим внеском у дослідження історії Української Народної Республіки та української еміграції. Вона не лише відновлює історичну справедливість щодо маловідомої постаті Ольги Петлюри, а й розширює джерельну базу для подальших історичних досліджень.

Видання буде корисним для істориків, студентів гуманітарних спеціальностей, а також для всіх, хто цікавиться історією України ХХ століття.