Чому торт Захер став причиною судової тяганини?

 

От задумайтесь: що Ви вміли готувати у 16 років? Більшість обмежиться невеликим переліком страв. А от Франц Захер у цьому віці вже працював на придворній кухні. І саме його вважають автором відомого торта, названого на його честь.

1832 рік. Міністр закордонних справ Австрії Меттерніх приймає у себе гостей, а тому дає завдання своїм кухарям приготувати якийсь незвичний десерт. Та от, як на зло, кондитер пішов на лікарняний. Виконувати його роботу довелося юному Захеру, який навчався на придворній кухні кондитерському ремеслу. І хлопчина таки впорався. Усі були задоволені. Але чуда не сталось - тоді торт не став мега популярним. І тим паче, не приніс особливого визнання творцю.

Життя Франца тривало. Він встиг попрацювати кухарем і в інших аристократів у Пресбурзі та Будапешті, а в 1848-му він повернувся до Відня, де почав власну справу. Думаєте він відкрив кондитерську? Не вгадали! Він відкрив власний магазинчик, де продавав вина та делікатеси.

 Історія відомого австрійського десерту продовжилася завдяки старшому сину Франца - Едуарду. Саме він вніс деякі корективи у знаменитий рецепт. Він пішов по стопах батька у кулінарній сфері та отримав освіту в авторитетній віденській кондитерській «Демель». Скуштувати десерт спочатку можна було саме у цьому закладі. А коли Едуард Захер відкрив власний готель, то торт з’явився і в меню його ресторану. Було це у 1876 році. Популярність десерту росла. Захери навіть отримали звання «Постачальник імператорського і королівського двору».

Якщо такий популярний десерт можна було скуштувати у двох закладах, закономірно виникло питання: кому ж належить право на нього? Це привело до судової тяганини.

Спершу «Демель» справи не виграв, але відкоригований рецепт таки отримав. Передав його онук Франца Захера. Справа в тому, що після смерті батьків та банкрутства готелю «Захер» в 1934 році довелося його продати, щоб хоч якось залишатися «на плаву». З того часу «демелевський» торт почали продавати з шоколадною медаллю і написом «Едуард Захер. Відень». Але це ще не вся історія.

У готелю «Захер» з’явилися нові власники, які зареєстрували назву «Original Sacher-Torte» в якості торгової марки і не тільки подавали торт відвідувачам готелю, але і виготовляли його на продаж. Після Другої світової війни судова тяганина поновилася. Власники готелю «Захер» звинуватили кондитерську Демеля у використанні чужої зареєстрованої назви. Останні ж казали, що рецепти ж різні!

 В оригінальному рецепті Франца Захера не було в середині торта другого шару - абрикосового конфітюру. Також у варіанті готелю, вершкове масло частково замінили маргарином – відповідно даний рецепт не може називатися оригінальним.

 Головна відмінність між тортами полягає в тому, що в готелі «Захер» торт розрізають горизонтально і змащують абрикосовим конфітюром, в той час як в кондитерській Демеля шар конфітюру вручну викладають на поверхню десерту безпосередньо перед тим, як наповнити його глазур'ю. Хтось би сказав: «від зміни місць доданків сума не змінюється», а народ судиться!

До консенсусу прийшли  у 1963 році. Було вирішено, що назва «Original Sacher-Torte» зберігається за готелем, а його торти прикрашаються круглим шоколадним медальйоном з печаткою «Hotel Sacher Wien». А на десертах Демеля вирішили розміщувати трикутну медаль з написом «Eduard Sacher-Тorte». 

До речі, нам цей торт відомий завдяки варіації під назвою «Прага». Хоч сьогодні в Інтернеті купа посилань, як приготувати «Захер», оригінальний рецепт тримається у суворій таємниці. Його намагався розгадати не один кондитер, та безуспішно. Знавці стверджують, що головний секрет полягає в шоколадній глазурі, яка виготовляється з трьох сортів шоколаду. А вони, в свою чергу, виробляються виключно для глазурі торта «Захер».

Як не крути, а торт дійсно виходить смачним, навіть за неоригінальним рецептом.