Наш другий фронт: як пенсіонери наближають перемогу

 

14 грудня 1990 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 1 жовтня Міжнародним днем людей похилого віку. Цьогоріч ООН визначило загальною темою Міжнародного дня  - «Стійкість людей похилого віку у світі, що змінюється».

Наші жінки та чоловіки поважного віку найстійкіші у всьому світі. На їх долю випали важкі випробування, вони пережили жахи тоталітаризму, голодоморів, роки Другої світової війни, репресій і знову війна. Вони проходять все з гідністю, мудрістю й безмежною любов’ю та смутком в очах, завжди готові підтримати й допомогти. Старші люди зберегли для нас національні традиції, любити й берегти свою землю, з честю зустрічати всі виклики життя та проходити їх.

Чи хіба можливо ще десь у світі знайти поважних жінок, які мітлою виженуть окупанта з подвір’я, проклянуть загарбника (бо всі у нас тут відьми), баночкою з улюбленою консервацією зіб’ють дрон, нав’яжуть сотню теплесеньких шкарпеток та шапок для захисників, їх же нагодують та обігріють. Ніде – лише в Україні!

Українські  чоловіки навіть у поважному віці готові стати до зброї, поділитися з молоддю своїми вміннями й навичками, порадити якою дорогою краще їхати й через яке болото, і в якому напрямку вони відправили російські війська.

Один з українських пенсіонерів викрав у російської армії вантажівку і передав її захисникам України. Усередині машини виявився приємний сюрприз – вантажівка була повна зброї. Герой удостоївся подяки від ЗСУ, а один із військовослужбовців зробив йому своєрідний комплімент: «Діду, ти – красень! За Ковпака, мабуть, служив!». Як нагороду за свій геройський вчинок український партизан попросив, щоб його сфотографували на фоні трофею.

Під час боїв на підступах до Миколаєва, біля міста Баштанки, один із її мешканців – 78-річний пенсіонер Василь – підпалив установку «Град», кинувши в неї пляшку з горючою сумішшю. Спочатку пенсіонер хотів служити у територіальній обороні міста, але йому відмовили через похилого віку. Тоді він взяв ініціативу до своїх рук і вирішив боротися з окупантами підручними засобами. Пенсіонер вирушив на блокпост, де став кидати пляшки з «Бандера-смузі» машинами супротивника. Одна з пляшок потрапила по «Граду» окупантів, і установка спалахнула.

82-річний пенсіонер з Новодністровська Чернівецької області Микола Шевчук учора здивував своїм вчинком усю Україну. Дідусь віддав усі свої збереження на «чорний день», 10 тисяч доларів та 100 тисяч гривень, на потреби Збройних сил України.

75-річний житель Херсона Григорій Янченко, який пересувається на інвалідному візку, пів року збирав гроші на ЗСУ на очах у російських окупантів. За шість місяців він передав українським захисникам 600 тисяч гривень.

Війна в Україні викликала відгук у серцях звичайнісіньких людей з усього світу.

Серед них є чимало тих, хто вже вийшов на заслужений відпочинок.

У Киргизстані пенсіонер Ондуруш Токтанасиров із Бішкека продає жовто-блакитні браслети. Відтоді, як у Киргизстані заборонили будь-які мітинги на підтримку країн-учасниць війни в Україні, чоловік намагається знайти інші способи підтримати українців. Гроші, отримані від продажу, активіст жертвує на гуманітарну допомогу для Збройних сил України, відправляє натуральні екологічно чисті овочі та горіхи українським солдатам.

Канадський пенсіонер із Монреалю Марсель Люсьє зірвав джек-пот і виграв понад сімдесят мільйонів доларів у національну лотерею «Лото-макс». У минулому він був співробітником компанії, що виробляє та транспортує електроенергію, і вийшов на пенсію у 2002 році. У день розіграшу Марсель збирався перевірити лотерейний квиток на сайті лотереї, але через технічний збій не зміг цього зробити. І лише наступного дня він дізнався, що став переможцем лотереї. Сам канадець поставився до цього абсолютно спокійно і вирішив, що частину грошей віддасть тим, хто їх більше потребує. Так у нього виникла ідея допомогти Україні подолати наслідки війни.

Польський пенсіонер Войцех Окоінський із міста Дукля дав притулок нашим біженцям і збирає гуманітарну допомогу для України. Перед початком повномасштабної війни пан Войцех збирався відкрити у рідному місті міні-готель, але російська агресія змусила його змінити плани. Вже 26 лютого він приїхав на українсько-польський кордон, щоб забрати до себе тих, хто змушений був залишити рідну домівку. Батько пана Войцеха був родом із Боярки, та й сам він часто бував в Україні, тому знає та любить нашу країну. Разом з дітьми та за допомогою іноземних друзів Войцех Окоінський збирає гуманітарну допомогу у Польщі, Італії та Англії.

У червні він відправив в Україну три вантажівки з гуманітарним вантажем – матрацами, їжею, засобами гігієни, бронежилетами та багатьма іншими необхідними речами як для біженців, так і для військових. Зараз пан Войцех, як може, підтримує нашу країну і працює над створенням міжнародного фонду «Допомога Україні».

Пенсіонери-волонтери з Норвегії, купили і  пригнали п’ять автомобілів для нашої армії – пікапи та позашляховики. На капоті кожного із них зображено український прапор. Норвежці, незважаючи на те, що кожному з них більше 70 років, зуміли подолати близько двох тисяч п’ятсот кілометрів, щоб привезти свій подарунок до України. Крім того, автомобілі вони привезли не порожні, а з «начинкою» – у кожному з них є необхідні речі для ЗСУ: засоби захисту, медикаменти, предмети гігієни та багато іншого. Ключі від автомобілів  передали військовим.

Таких історій дуже багато. Хтось збирає гроші, хтось передає продукти та предмети першої необхідності, хтось допомагає нашій армії. Всі вони бажають нам перемоги і намагаються зробити свій внесок, щоб вона прийшла якнайшвидше.