«Перевіряй — голову не втрачай!»(поради щодо перевірки інформації)

 

Ми можемо спостерігати, як із початку повномасштабної війни Росія докладає максимальних зусиль, аби дискредитувати українців в очах світової спільноти та зруйнувати суспільну єдність всередині нашої країни.

Рупори Кремля спрямовують надзусилля на поширення проросійської ідеології та ворожих наративів.

Російська пропаганда діє диверсифіковано й глибоко, проте, як навчають медіаексперти, є певні закономірності, повторювані наративи, меседжі, за якими можна класифікувати та вирізняти цю пропаганду з-поміж інформаційного шуму.

Сім заповідей російської пропаганди в період війни:

1. Знайти тріщину в суспільстві. «Це передбачає пошук соціальних, економічних, расових, демографічних, будь-яких інших розбіжностей в суспільстві, які потім застосовуються для його розколу».

2. Створити зухвалу брехню. «Фейк має бути настільки приголомшливим, щоб ніхто не міг повірити, що таке взагалі можна було вигадати. Коли люди в нього повірять, наслідки уже будуть згубними».

3. Додати трохи правди. «Мається на увазі поєднання правди з брехнею, доволі відомий інструмент ще геббельсівської пропаганди. Оксана Мороз каже, що співвідношення на користь правди лише 15-20 %, і відповідно 80-85 % — на користь брехні. Наприклад, факт поєднаний із його довільною інтерпретацією, суб'єктивними висновками».

4. Сховати руки. «Це означає перекладання відповідальності на іншу сторону конфлікту, або — як це сьогодні впроваджується в нашому інформаційному просторі — створення псевдоукраїнських сторінок у соцмережах і ЗМІ-обман».

5. Залучати «корисних ідіотів». «Корисними ідіотами є ті, хто бездумно сприймає кремлівські ворожі меседжі й просуває їх серед цільової аудиторії. Це ті особи, якими можна маніпулювати в політичних цілях. В Україні це люди, які підтримують ідею "русского мира"».

6. Заперечувати все.

7. Грати в довгу. «Росія прагне провадити довгі кампанії з дезінформації, вкладати в них величезні ресурси протягом багатьох років. І розбудована система може не бути спочатку для нас очевидною, адже ми ніби й не помічаємо моментальних наслідків, але вона працює за принципом накопичення».

Нині, в час повномасштабної війни, кожен з нас так чи інакше веде інформаційну війну. І аби вести її ефективно, і водночас бути стійкими до інформаційних атак ворога, варто розвивати критичне мислення.

Поради щодо перевірки інформації:

Ø про перевірку заголовків: клікбейт (наприклад, «шок», «сенсація», «відео підірвало інтернет»), перебільшення/применшення, метафори та інші художні прийоми не мають бути в заголовках, бо спотворюють зміст. Щоб не піддатися впливу маніпуляцій та пропаганди — читайте не лише заголовок, а новини повністю, звертаючи увагу на деталі;

Ø про аналіз ресурсів/сайтів: спробуйте знайти інформацію про видання, адже відкриті ЗМІ її не приховуватимуть. Також треба обережно ставитися до російських ресурсів з доменом «.ру» та звертати увагу на назву сторінки — злочинці часто маскують її під відомі ЗМІ. Ознаки сайту-підробки: відмінний шрифт, кирилиця замість латиниці, граматичні помилки тощо;

Ø пошук джерела інформації: журналісти, які працюють за стандартами, наведуть офіційні підтвердження, коментарі посадовця або експерта, їх посади та ім’я, вкажуть назву організації. У матеріалі обов’язково мають бути активні посилання на першоджерело. Ознаки фейку: відсутність такої інформації, посилання на «міфічних» вчених або на пост у соцмережі. Також варто перевірити автора та дату публікації;

Ø емоції: відсутність логіки та доказів, компенсується залякуванням та яскравою картинкою — цього достатньо, щоб люди зреагували та повірили. Фото та відео найкраще допомагають провокувати відчуття та привертають увагу, тому фальсифікатори до своїх публікацій обов’язково їх додають.