Найбільший кажан Європи — велетенська вечірниця

 

17 квітня кожного року світ відзначає День кажана або Міжнародний день шанування кажанів (International Bat Appreciation Day). Подію започаткувала Міжнародна організація охорони рукокрилих.

Чому її назвали “велетенською”? Не така вже вона й велика — може легко поміститися на долоні людини. А от що “крута”, так це точно, адже вечірниця велетенська одна з небагатьох кажанів, що полює на птахів!

Вечі́рниця велете́нська є хижаком-опортуністом, адже легко змінює раціон, пристосовуючи його під місцеву екосистему та пору року. Завдяки цій здатності цей кажан зустрічається у листяних лісах аж від Іспанії до Ірану. В Україні зустрічається влітку переважно в центральних та східних областях, зимує за межами України.

Влітку цей кажан полює на відкритих локаціях: луках, узліссях, над водною гладдю. Там рукокрил харчується стандартним для кажанів пайком: жуками, метеликами та іншими кузьками. Їх вона ловить просто на льоту!

А ось восени та навесні кажани переходять на більшу здобич. Вечірниці злітають під небеса, на висоту понад 700 метрів. Там вони ганяються за дрібними перелітними горобцеподібними, на кшталт вільшанок та горихвісток. Пташки ці невеликі, але й сама велетенська вечірниця, не дивлячись на назву, не є велетенською. За фактом звірятко ловить здобич розміром з її ж саму! Такого обіду кажану вистачить на кілька діб. Серед інших кажанів Європи наша героїня – найбільша! А розмах крил цього кажана до півметра.

Щільно по-поївши, наша героїня вирушає відпочивати. Її улюблені місця притулку — дупла листяних дерев та сухі, тихі людські споруди. Кажан рідко залишається один, зазвичай він ховається у компанії 3-5 друзяк або навіть у колонії вечірниць іншого виду. Кожна група кажанчиків тусується навколо одного і того ж укриття, шукає їжу в одних і тих же місцях. Але в той же час кожен кажан входить відразу до кількох груп і переміщається між ними із необхідності або за бажанням. Відомі випадки, коли особливо авантюрні особи «гостювали» за 2.500 кілометрів від регіону, де їх бачили востаннє.

Не зовсім зрозуміло, чому при такому великому ареалі тварини трапляються настільки рідко. Вони не є великими хижаками і можуть роздобути собі їжу в будь-якій точці Європи. Можливо, їх чисельність регулюють сипухи та євразійські філіни. Особливо багато проблем кажанам завдає індійський кільчастий папуга. Завезена до Іспанії пташка знищила 81% місцевої популяції вечірниць. Вони їх не їдять, просто відбирають найкращі дупла.

Інший варіант банальніший: у всьому винні люди. Кажани дуже залежать від багатства навколишнього середовища, тому що їх потреба в калоріях дуже висока. Розорювання полів та зниження біорізноманіття призводять до того, що маленьким гігантам доводиться витрачати більше сил на нічні польоти, а отже, і прогодувати себе може не кожен.