Нюрнберзький лебкухен. Готуємо вдома з дітьми

 

Ммм, як він пахне, цей всесвітньо відомий лебкухен! Чарівно-пряний, з корицею і кардамоном, коріандром, імбиром і ваніллю! Кожен справжній ласун мріє побувати на Різдво в Нюрнберзі і спробувати нюрнберзький лебкухен із чашкою гарячої кави.

Є версія, що назва  «Lebkuchen»,  походить від німецького слова «lebbe» (дуже солодке) або від латинського слова «libum» (тістечка). А може воно походить від слова «Lebenskuchen», що означає «пиріг життя», через цілющі властивості спецій у складі пряника. А можливо - від латинського терміна «libum», що означає «жертовний плоский пиріг».

Історія Lebkuchen починається з Honigkuchen (Медовий пиріг). Ще близько 1500 р до н.е. древні єгиптяни пекли медові пироги, щоб класти їх в саркофаги своїх царів. Єгиптяни вірили, що мед є подарунком богів. Стародавні римляни також пекли медові торти і називали їх «солодким хлібом».

У Німеччині ж першими освоїли приготування цих ласощів ченці.

Вважається, що до Німеччини перший рецепт  пряника прибув з Бельгії через місто Аахен, де згодом його почали використовувати у  монастирях. Вперше пряники були названі «Lebkuchen» у 1409 році. Уявляєте, ми називаємо так нюрнберзьке різдвяне диво вже понад 600 років.

З того часу "Lebkuchen" стали візитівкою Нюрнберга.

 І це не випадковість. Звичайно, ченці готували ласощі за старовинними рецептами, але важливим є те, що середньовічний Нюрнберг був лідером у торгівлі спецій і прянощів. У ті часи  через місто проходив основний транспортний коридор, через який заморські спеції з Венеції та Генуї прямували на північ.

Ліси навколо міста рясніли квітами. На околицях було безліч бджіл, і меду видобували з  надлишком. Не дивно, що саме Нюрнберг став центром європейського пряничного виробництва.

Нюрнберзькі майстри трепетно ​​ставилися до свого дітища. Рецепт виготовлення знаменитого пряника став головним секретом міста на довгі  400 років. Правила збереження таємниці приготування медових ласощів були настільки суворими, що у 1643 року перша гільдія пекарів–пряничників міста Нюрнберга ухвалила закон, яким майстрам під страхом смерті було заборонено залишати рідне місто.

Царські особи і німецька знать любили смачні ласощі і цінували нюрнберзьких майстрів. Так, 1487 року Імператор Фрідріх III, який побував у Нюрнберзі на Тижні Хреста, наказав майстрам виготовити понад 4 000 пряників зі своїм зображенням і розпорядився роздати ласощі всім дітям у місті.

Смачне печиво, вкрите шоколадом із зображенням імператора, і зараз випікається в одній із пекарень міста під назвою "Пряники Шмідта".

Починаючи з XVI століття, нюрнберзькі майстри стали випікати свої вироби на тонких вафельних листах. Вони вдавалися до такого прийому, щоб тісто не прилипало до дека. Саме з цього часу лебкухени  придбали круглу або прямокутну класичну форму, що збереглася до сих пір.

Справжня перлина лебкухенів - Elisenlebkuchen або «Пряник Елізи». Вважають, що вперше він був зроблений у 1720 році.

За легендою, пряник спекли на кухні багатого купця для його хворої дочки Елізи. Дівчина дуже  хворіла, їй не допомагали жодні відомі зілля. Лікарі відмовилися від бідолахи і сказали батькові, щоб він готувався до найгіршого. Батько був наляканий, він уже втратив дружину. Кажуть, що купцеві наснився сон, у якому рецепт чудодійного пряника розповів йому гном. Купець запам'ятав свій сон і зробив тісто за підказкою зі сну. У рецепті практично не було борошна, але було безліч східних спецій і горіхи. Дівчина стала їсти цілющі пряники й одужала. Так з'явилися цілющі пряники Елізи або Elisenlebkuchen, у лікувальні властивості яких  німці вірять і  досі.

Німці дбайливо ставляться до свого кулінарного дива. З 1 липня 1996 року "Лебкухен" - патентована торгова марка для пряників, вироблених тільки в Нюрнберзі. Він має спеціальну печатку Європейського Союзу, на якій зображено прекрасну дочку нюрнберзького пряничника - символ шедевру гільдії нюрнберзьких пекарів-пряничників на всі часи.

Але щоб скуштувати  «Пряник Елізи», не обов’язково летіти до Нюрнберга, а можна спекти їх вдома та порадувати своїх близьких.

25 шт.

Інгредієнти

           3 яйця

 100 грам коричневого цукру

 1 ст.л. меду

 1 ч.л. кориці

 2 ст.л. різдвяної суміші спецій

 150 грам мигдального борошна

 150 грам борошна з лісового горіха, фундука (меленого горіха)

 200 грам апельсинових цукатів, дрібно порізати

 Цедра 1-го апельсина, дрібно натерти

Крім того:

          200 грам чорного шоколаду, посікти

 50 грам мигдалю, підрум’янити в духовці (можна не використовувати)

 25 шт вафельних облаток

1) Духовку розігріти до 150 ᵒС.

          2) Якщо використовуєте облатки, розкласти їх на деко, застелене пергаментом. Якщо ж будете використовувати вафельний папір, намалювати на ньому простим олівцем кружечки приблизно 6 см діаметром. І вирізати їх. Розкласти на деку.

3) У глибокій мисці змішати обидва види горіхового борошна, суміш спецій та корицю. Вимішати до повного поєднання.

4) У великій глибокій мисці  за допомогою вінчика збити 3 яйця, цукор та мед, доки яйця зробляться трішки пінними.

5) Додати борошно зі спеціями й добре вимішати. Додати цукати та цедру й ще раз добре перемішати.

6) Утворену масу рівномірно розкласти на кружечках з вафельного паперу чи облатках.

7) Поставити печиво у розігріту духовку й пекти 15-20 хвилин, доки воно повністю схопиться й трішки потемніє.

8) Дістати печиво з духовки й залишити на деку як є, до повного вистигання.

9) Після вистигання, шоколад розтопити на водяній бані, так, щоб дно миски з шоколадом не торкалось води. Прогрівати, обережно помішуючи шоколад.

10) За допомогою кулінарного пензлика нанести шоколад на поверхню печива. Одразу ж викласти на нього мигдаль, якщо використовуєте.

Залишити так до вистигання.

Зберігати до 3-4-х тижнів у коробці, що герметично закривається.

Смачного!