Розстріляна свобода слова. Всесвітній день свободи преси

 

Сьогодні, 3 травня, відзначається Всесвітній день свободи преси. Саме цього дня 1991-го в столиці Намібії була підписана «Віндхукська декларація», у якій містився заклик до урядів держав світу забезпечити свободу преси та її демократичний характер.

Його відзначають щорічно, починаючи з 1994 року, після проголошення Генеральною Асамблеєю ООН в спеціальній резолюції від 20 грудня 1993 року.

Всесвітній день свободи преси – це нагадування урядам про необхідність поважати право на свободу вираження поглядів. Також цього дня щороку згадують журналістів, які загинули при виконанні професійних обов’язків.

Цензура, створення перешкод для обміну інформацією, пряме втручання влади в діяльність ЗМІ загрожує демократії, розвитку та загальній безпеці.

Демократичні держави не скасовують свободи слова та переконань, права на самовираження думки, оскільки вони є основою демократії і мають реальний вплив на життя людей в усьому світі. Чесні й незалежні ЗМІ стоять на сторожі інформаційної безпеки.

Нині триває руйнівна, кровопролитна, нічим не спровокована Україною війна. І весь цей час, щоденно й цілодобово, в її епіцентрі – українські журналісти. Наражаючись на реальні загрози для життя, вони ведуть безперервний про неї репортаж, демонструючи не тільки високі патріотичні почуття, а й зразки сміливості, мужності, відданості своїм професійним обов`язкам.

В умовах війни робота ЗМІ є потужною зброєю, адже інформаційний фронт не менш важливий для  Перемоги України.

Завдяки роботі медійників мільйони людей в усьому світі отримують об’єктивну інформацію про злочини, які вчиняє країна-окупант на території України.

Працівники преси відвідують найгарячіші точки нашої держави, нерідко ризикуючи власним життям і здоров’ям.

За період від початку широкомасштабного масштабного вторгнення росії і до травня 2023 року зафіксовано 509 злочинів проти журналістів та медіа в Україні, скоєних країною-агресором.

Серед журналістів, які захищали Україну від російських окупантів:

Олександр Цахнів — журналіст інформаційного агентства «Вчасно», військовослужбовець. 37-річний Олександр у «Вчасно» писав про корупцію в містах Донеччини, проводив антикорупційні розслідування. На фронт пішов на початку повномасштабного вторгнення. Загинув у бою на Бахмутському напрямку.

 Андрій Бойко — колишній оператор Івано-франківської ТРК «Вежа». Андрій з перших днів повномасштабної війни добровільно вступив до лав ЗСУ та служив командиром стрілецького взводу 102 ОБр ім. Дмитра Вітовського. Загинув 6 квітня внаслідок ворожого обстрілу поблизу Гуляйполя (Запорізька область).

 Владислав Дзіковський — системний адміністратор «Детектора медіа», рядовий, старший кулеметник бронеавтомобіля, який служив у батальйоні оперативного призначення НГУ ім. Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Загинув на Луганщині в грудні 2022 року.

З повним списком убитих журналістів можна ознайомитися  за посиланням:

https://imi.org.ua/infographics/spysok-zagyblyh-zhurnalistiv-i45958

Премія імені Георгія Ґонґадзе створила Платформу пам’яті журналістів, загиблих внаслідок повномасштабної війни росії проти України, «Реквієм».

https://journalistsmemorial.gongadzeprize.com.ua/about

«Наша місія – продовжити справу загиблих медійників. Розповідати правду, заради якої вони пожертвували своїм життям. Показувати світові справжнє обличчя агресора», – йдеться на Платформі.

Їхня зброя — правда. Саме правди агресор боїться найбільше. Кожен крок і кожне слово правди наближує нашу спільну Перемогу!