«Щастя приходить до того, хто вміє чекати»
Коли ти ще
дитина або підліток, твоє життя майже цілком і повністю залежить від дорослих.
Часом — це доволі зручно, а часом — нестерпно та важко. Що ж із цим робити?
Можливо, знайти рішення допоможе написана понад тридцять років тому повість
Ульфа Старка «Диваки і зануди».
«Якщо говорити про «Диваків і зануд», то… там
герої − підлітки, тобто вже не діти. Це такий особливий вік, коли людина дуже
гостро відчуває, що вона одна на цьому світі. Але, що важливо, всі мої герої морально
дуже сильні»
Ульф Старк
Події у
«Диваках і занудах» майже не виходять за межі двох просторових центрів: будинку
– з мамою, Інґве, дідусем, сусідом Аксельсоном і школи – з панною Вершкове
Тістечко, Ісаком, Катті та іншими однокласниками. Але, незважаючи на таку
обмеженість в місці і часі , історія торкається багатьох питань, які так чи інакше
виринають в житті підлітка: складні стосунки з батьками, непорозуміння з
однолітками, перше кохання і перші втрати. І треба віддати належне 12-річній
Симоні, яка мужньо справляється з тими складнощами, які їй одне за одним
підкидає життя.
Утім, як не дивно,
виглядає уся ця переповнена звичайними та надзвичайними подіями історія доволі
реалістично й правдоподібно. Насамперед завдяки справді майстерній імітації
голосу підлітка. Симона, вустами якої Ульф Старк і розповідає усю цю карколомну
історію, приймає неправильні рішення, злиться на рідних, буває несправедливою,
імпульсивною, але завжди залишається зрозумілою, а, головне, близькою читачеві.
Звичайною і водночас незвичайною дівчиною. Героїнею, у якій немає нічого
героїчного та патетичного. Натомість є важливий досвід, історію про який цікаво
читати як у Швеції, так і в Україні.
«Диваки і
зануди» Ульфа Старка – це не драматична історія, яка тисне на читача тягарем
філософських проблем. Наскільки місцями щемить від змальованих деталей,
почуттів, настільки моментами стає смішно. Бо хіба не в цьому полягає ще одна мудрість – дивитися на життя з посмішкою і оптимізмом. Адже після шторму і
бурі завжди виходить сонце і настає затишшя.
Після цього роману захочеться побути трохи
диваком, аніж передбачливим скиглієм – занудою; як і Симона, її мама, дідусь,
побачити у світі дещо більше й таємничіше, те, що ховається за обрієм.
Коментарі
Дописати коментар