Герман Гессе. Останній гравець у бісер

«Я НАРОДИВСЯ НАПРИКІНЦІ НОВОГО ЧАСУ, НЕЗАДОВГО ДО ПЕРШИХ ПРИКМЕТ ПОВЕРНЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ…»

Свою коротку автобіографію письменник починає ось так таємничо і трохи містично. А завершує він її історією про те, як він опиняється в ув’язненні, з якого тікає через картину на стіні, залишаючи своїх тюремних доглядачів розгубленими. І зніяковілими. У цьому якнайкраще відбилися ключові предмети творчого пошуку Германа Гессе: межі правди і вимислу, можливості людського духу і мислення, взаємопроникнення буденності і мистецтва.

Майбутній лауреат Нобелівської премії з літератури  народився влітку, 2 липня 1877 року. Його батько Йоганнес Гессе був місіонером, а мати Марія виросла у родині теолога, що також служив в Індії. Незважаючи на рідкісні тимчасові переїзди протестантськими місіями, своєю батьківщиною Гессе завжди вважав Кальв. Це містечко на півдні Німеччини. Тут письменник з’явився на світ, навчався у ліцеї, зрозумів, що хоче бути поетом і ніяка інша професія не принесе йому стільки радості.

З юних років Герман виявляв себе всебічно: він малював, намагався освоїти музичні інструменти, а свій перший твір написав у десятирічному віці. Це була казка «Два брата», створена для маленької сестрички.

Звичайно, шлях до літературного визнання був досить тернистим, а родина спершу не приймала позицію юнака. Це одна з причин, чому якийсь час Герман працював механіком у майстерні на фабриці, що виготовляла баштові годинники. Десь протягом року Герман також працював помічником свого батька.

Трохи пізніше Гессе заробляв на життя у книжковій, а потім у букіністичній лавках, доки не отримав визнання на літературній ниві. Паралельно він додатково заробляв, редагуючи статті у місцевих газетах. Літературі ж письменник присвятив багато років, щойно для цього склалися необхідні умови.

У 1904 році вони переїжджають у відлюдну місцевість біля Боденського озера, де Гессе досить багато пише і текстів, і картин.

Герман Гессе любив подорожувати і знайомитися з іншими культурами. У 1911 році нарешті здійснилася його мрія вирушити у подорож Індією – країною, пов’язаною з історією його родини. Дорогою письменник відвідав Шрі-Ланку, Сінгапур, Індонезію. Після повернення  Гессе переїжджає у Берн.

Перша світова війна, що почалася у 1914 році, шокувала письменника. Висловлювання Германа Гессе, що видають у ньому переконаного пацифіста, не стали йому в нагоді, адже в очах багатьох він перетворився просто на зрадника. Проте чуйна натура художника не давала Гессе переступити межу черствості і жорстокості.

Вже у 1931 році переїздить у Каса Росса (інші назви – Каса Бодмер, Каса Гессе), що стане тимчасовим притулком для багатьох емігрантів з Німеччини у період правління Адольфа Гітлера.

Позиція Гессе щодо війни у період Другої світової не змінилася. Однак він став набагато обережнішим у висловлюваннях. Він так і не виступив з публічною заявою про підтримку або заперечення фашистського режиму, що знову зробило його зрадником в очах багатьох людей по обидва боки барикад.  Сам же письменник у відповідь на всі звинувачення тільки ще більше замикався в собі, залишаючись наодинці з художнім світом.

У 1946 році Герман Гессе став лауреатом Нобелівської премії з літератури завдяки своєму роману «Гра у бісер». Комітет відзначив прояв класичних ідеалів гуманізму у творчості письменника і його блискучий стиль.

В романі він розповідає ще одну свою притчу, де головними героями є інтелектуали – такі люди, які тонко відчувають, але вибирають ізоляцію, відокремленість від решти світу. І оця гра в бісер, з одного боку, практика, яка зберігає та консервує культуру, а з іншого – постає як велике обмеження, адже ці люди справді стають відірваними від світу.

В романі Гессе також повернувся до питання єдності протилежностей, об’єднавши культури Заходу і Сходу в образі філософа Йозефа Кнехта. Єднання цих цивілізацій було близьким і самому письменнику, вихованому в європейській родині з цікавістю до індійської культури. Видатний німецький письменник  працював над своїм останнім романом «Гра в бісер» понад 10 років.

Прагнення пізнати побут і філософію інших народностей знайшло втілення у численних подорожах Германа Гессе, спогади про які він фіксував у своїх книгах. Так з’явилися його «Записки про індійську подорож», «Курортник» і «Подорож в Нюрнберг».

Герман Гессе був вірним своєму покликанню, залишивши багату літературну спадщину. Вірші він писав ще зі шкільної лави, а свою першу поетичну збірку «Romantische Lieder» («Романтичні пісні») опублікував на власні заощаджені кошти у 22 роки.

Для Гессе тема виховання стала однією із найважливіших, над якою він працював усе життя. Найвідоміші твори письменника містять цю проблематику, особливо "Степовий вовк", якого можна визначити як вершину мистецьких шукань Гессе в царині формування, становлення людини. Цей роман оповідає про письменника, який хоче бути відвертим і вступає в конфлікт зі своїм оточенням. Але конфлікт тут значно складніший і глибший, ніж у ранніх творах.  

Однак не тільки література була потребою Гессе. Життя відлюдника на природі і його любов до усамітнення стали основою для його художніх робіт у сфері живопису. Основні техніки, в яких працював Гессе, – це акварель і графіка, хоча пробував він себе у різних стилях.

Сам же Герман Гессе радив читати його «біографію душі» у його власних книгах. Усю свою творчість він називав відображенням шляху свого духовного розвитку.

«Любов, по-моєму, найважливіше в світі. Пізнати світ, пояснити його, зневажати його – все це я залишаю великим мислителям. Для мене ж важливо тільки одне – навчитися любити світ, не зневажати його, не ненавидіти його і себе, а дивитися на нього, на себе і на всіх істот з любов’ю, із захопленням і повагою».

 

 







Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Віденська кава Юрія Кульчицького

Грайте в онлайн-гру “Хайп проти Правди” та отримайте шанс відвідати штаб-квартиру НАТО в Брюсселі

План Джорджа Маршалла