Майстер пригодницьких романів. 220 років від дня народження Александра Дюма

 

«Ім’я Александра Дюма — більш ніж французьке, воно європейське; він більше ніж європеєць, він належить всесвіту. Його драматургія — на афішах усього світу; його романи перекладені усіма мовами.

Александр Дюма — один з тих людей, яких можна назвати сіячами цивілізації; він очищає і покращує уми небаченим веселим і яскравим світлом; він запліднює душі, уми, мислення, він породжує жагу читання; він поглиблює людський геній і він його сіє. […]

 Александр Дюма спокушає, зачаровує, зацікавлює, розважає і навчає. З усіх його творів, таких численних, таких різноманітних, таких живих, таких чудових, таких могутніх, випромінюється якесь чисте світло самої Франції», - писав Віктор Гюго в листі до А.Дюма-сина.

(В. Гюго. З листа до А. Дюма-сина. 15.04.1872. Цит. за кн.: Schopp C. Alexandre Dumas. La génie de la vie. Paris : Fayard, 1997, p. 592–593)


Навесні 1802 року у зовсім не великому містечку Віллер-Котре, в родині колишнього генерала Тома Дюма, який прославив своє ім’я в наполеонівських походах і повернувся додому майже паралізованим і напівсліпим, з’явився на світ син. І назвали цього хлопчика Александр.

Бабуся Александра Дюма була чорношкірою рабинею. Батько Дюма також був рабом, поки його не викупив власний батько – плантатор на Гаїті, який доводився знаменитому літератору дідом. Вочевидь  саме від бабусі Александр успадкував пишне волосся ( густе, чорняве, кучеряве) і креольську зовнішність.


Його сім’я ніколи не була багатою, батько Дюма помер, коли Александру було 4 роки,тому ріс він в досить обмежених матеріальних умовах. Александр Дюма (батько) отримав у спадок від своїх далеких предків величезну фізичну силу, статуру атлета і пристрасний темперамент. Кипуча і неспокійна кров темношкірої красуні з Санто-Домінго, прабабусі хлопчика, робила маленького Александра великим любителем свободи і незалежності, будь яке підпорядкування чужій волі було для нього справжньою мукою.

Школа не зробила помітного впливу на життя Дюма і його характер. Примхливий і непосидючий хлопчисько вважав заняття з математики та латинської граматики нудними, тому  віддавав перевагу фехтуванню, полюванню і танцям.

Залишившись після смерті глави сім’ї в скрутному становищі, мати хотіла відправити сина на навчання в семінарію, маючи в планах його майбутню кар’єру на духовному поприщі, але неслухняний хлопець з двома монетами в кишені вирушив підкорювати французьку столицю.



Дюма перебрався з рідного містечка в Париж, коли йому було 20 років. З усіх шкільних навичок засвоївши лише красивий і акуратний почерк, він знайшов в Парижі старих знайомих батька і з їх допомогою зумів отримати посаду писаря при герцогу Орлеанському.

Навчання в університеті Дюма замінили книги і театр. Один з приятелів склав для нього список книг, які юнак  мав прочитати для подальших успіхів в кар’єрі драматурга. Майбутній письменник старанно їх читав, поєднуючи читання з походами в театр.



Згодом Александр дізнається, як можна  по-справжньому  заробляти на письменництві . І призводить це до написання історичної драми “Генріх III і його двір” у 1829 році. Завдяки їй ще нікому раніше невідомий Дюма перетворюється на знаменитого драматурга. Проте, ставши  модним драматургом, Дюма-батько (а саме під таким ім’ям відомий старший Дюма) раптом змінив своє амплуа.



Давно виношувана ним ідея показати історію рідної країни   знайшла своє втілення в цілому циклі історичних романів. І першим з цієї серії стає роман “Ізабелла Баварська”, опублікований у 1835 році.

Творчий шлях Александра Дюма як прозаїка виявився навіть ще більш успішним, ніж його кар’єра драматурга.

Різні директори найбільших паризьких газет “полювали” за Александром Дюма, тільки щоб отримати право на публікацію наступного його роману.

Розпочавшись з “Ізабелли Баварської”,  історія Франції проходила перед очима читачів, з кожним романом захоплюючи їх все сильніше. “Три мушкетери”, “Королева Марго”, “Сорок п’ять” – гортаючи їх сторінки, вони з головою пірнали в такий легкий і безмірно захоплюючий світ, повний загадок, яскравих пригод, безстрашних кавалерів і прекрасних дам.

За свідченням очевидців, він працював щодня 14, а то і 18 годин на добу, примостившись на кінчику столу. При цьому автору «Трьох мушкетерів» абсолютно не заважали навіть  галас, розмови гостей, музика. Він спокійно відповідав на питання відвідувачів, після чого повертався до своєї роботи.




Дюма добре заробляв, але значна частина грошей йшла на підтримку розкішного способу життя. Наприклад, письменник побудував собі замок, який назвав Монте-Крісто де щоденно безкоштовно жили, харчувались і розважались юрми нероб, часто навіть незнайомих, котрі попри те називали себе друзями та шанувальниками письменника.


Сам Дюма у розвагах, що постійно влаштовувались за його кошт у його будинку, участі майже не брав. Усамітнившися в кабінеті, він працював. Але гроші вичерпувались, а разом з ними зникали і "друзі", а будинок, яким письменник так пишався, довелося продати за безцінь.

Він також видавав журнали і відкрив власний театр, але всі ці бізнес-проєкти закінчилися невдачею.

Дюма дуже любив тварин, через що його власний будинок був схожий на зоопарк. У нього жили і кішки, і собаки, і мавпи, і кури, і навіть гриф, спеціально привезений ним з Африки.


Дюма дуже добре готував. Це підтверджують не тільки численні сучасники, а й наведені ним у своїх творах описи різних страв. Після своєї тривалої подорожі Кавказом Александр Дюма відкрив в Парижі першу шашличну. Дюма написав одну з найпопулярніших у світі кулінарних книг. Він невпинно збирав кулінарні рецепти і кінець 1869, а також початок 1870 років витратив на завершення своєї кулінарної книги.



У березні 1870 Дюма передав  видавцеві Альфонсу Лемеру об’ємний рукопис, що містив близько 800 новел на кулінарні теми. На жаль, на початку вересня 1870 у Дюма трапився інсульт, більше він вже не працював. Лише в 1873 році «Великий кулінарний словник» вийшов у світ. Книга успішно перевидається і донині.

https://eurowinlib.blogspot.com/2020/09/blog-post_3.html

(Дюма-батько, згадує про брєзоль у своєму нетлінному “Великому Кулінарному Словнику”)


Біографія Дюма не була довгою – у віці 68-ми років письменник помер, не зумівши перенести другого серцевого нападу.

Всього з-під пера Александра Дюма вийшло понад п’ятсот творів.

 

 


 





Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Віденська кава Юрія Кульчицького

Грайте в онлайн-гру “Хайп проти Правди” та отримайте шанс відвідати штаб-квартиру НАТО в Брюсселі

План Джорджа Маршалла