Навколо Європи з великоднім хлібом.

Що випікають на Великдень у країнах Європи

У передвеликодній час кухні наповнюються ароматами свіжоспеченого святкового хліба.

Пишний солодкий дріжджовий хліб, на молоці чи вершках, з великою кількістю яєць, масла та цукру є важливим елементом великодньої трапези в більшості європейських країн.

Зазвичай він круглий та, залежно від традицій, вишукано прикрашений плетеними з тіста елементами, покритий цукровою помадкою, цукатами, горіхами… Він переповнений символізмом, спільне його споживання об’єднує та поглиблює відчуття сакральності моменту.

В Польщі печуть Baby wielkanocne – дріжджові, багато начинені родзинками великодні хліби у формі вінка чи кільця, котрі оздоблюють поливками. За своєю суттю польські баби дуже подібні до українських, є солодкими і дуже «десертними».

В Німеччині та Австрії випікають кільканадцять різних видів пасхального хліба, і всі вони цікаві та насичені власними значеннями.

Тут випікають кілька варіантів Osterzopf (пасхальна коса), Osterkranz (пасхальний вінок або корона), Striezel (плетений хліб), Osternester (великодні гнізда) або Eier im Nest (великоднє яйце в гнізді) з білим або кольоровим круто звареним яйцем, вплетеним в тісто.

Цікавими німецькими пасхальними випічками є Osterfladen – хліб, начинений солодкими яблуками, родзинками і мигдалем; а також кілька сортів Osterbrot, що багато заправлені родзинками, смородиною, цукатами, тертою цедрою, анісом і кардамоном. Osterkarpfen (пасхальний короп) – це хліб у формі риби, покритий білою помадкою і обсипаний нарізаним мигдалем, ніби риба лускою.

 Також в Німеччині печуть Osterkorbe у формі пасхальних кошиків та Osterhasen у формі кролика – у них вплітають справжні або цукрові яйця. А Eiermännle – це хлібина, схожа на хлопчика з кошиком на спині, в якому він несе яйце.

Вважається, що хлібини у формі кроликів, ягнят, пташок і риб первинно символізують прихід весни, побажання родючості та святкування народження природи; а плетені хліби – довгі чи у формі вінка – заплетені з трьох ниток тіста, символізують Святу Трійцю – Отця, Сина і Святого Духа.

Втім, чи не найпоширенішою європейською великодньою випічкою є хлібчики у формі ягнят – їх можна зустріти від Києва до Північної Франції. Спечені в об’ємних металевих чи глиняних формах, «баранці» символізують Агнця Божого, хоча їхнє походження, ймовірно, може бути давнішим, ще дохристиянським. Печуть їх з такого ж тіста, як українську паску, ельзаський кугельхоф, австрійський гугельхупф чи польську бабку. Дуже часто їм на шию зав’язують шовкову стрічку зі дзвоником, декорують прапорцями із символом хреста, на згадку про прапори хрестоносців.

В Греції за три дні до Великодня, у Великий четвер, випікають святковий хліб, що називається Tsoureki або Lambropsomo – це солодкі яєчні хліби, що традиційно приправляються тонко подрібненим насінням вишні, мастикою, цинамоном, кардамоном, пахучим перцем, апельсиновими та цитриновими цукатами. Ці хліби можуть бути різних форм: довгою косою, заплетеним вінком, буханцем із заплетеним декором з квітів, листя та хрестів. Зверху обов’язково вплітають пофарбовані червоні яйця.

Іспанська Сorona de Pascua (Пасхальна корона) – це ще один хліб, чия форма та символіка подібна до пасхальних хлібів Середземномор’я. Її печуть ​​із солодкого дріжджового тіста, присмачують родзинками, мигдалем, цукатами, цитриною й оливковою олією. Три смуги тіста спочатку заплітають разом, потім з них формують корону, в яку вплітають цілі, круто зварені яйця, по одному для кожного члена родини.

Інший іспанський великодній хліб Monja (монахиня), ймовірно, називається так завдяки черницям, які традиційно випікали хліб, випічку і кондитерські вироби, що продавалися за стінами монастиря. Цей хліб має багатий апельсиновий аромат і подібний до тих, що зустрічаються в Греції, Македонії та Болгарії. Він має круглу форму з хрестом з тіста і чотирма пофарбованими червоними яйцями на кожному рамені хреста.

В Італії теж є безліч видів пасхального хліба: генуезький Рane dolce з родзинками, цукатами та кедровими горішками; циліндрична сирна Crescia з Умбрії; великі булки Fugassa di Pasqua з Венето та приправлений анісом і цитриновою цедрою Сiambelle з Чезенатіко; на Сицилії у великодній хліб у формі віночка вплітають червоні яйця та навхрест закривають смужками тіста – ця традиція повторюється в багатьох країнах.

Але, мабуть, найпопулярнішим у світі італійським великоднім хлібом є Colomba di Pasqua ‒ «Пасхальна голубка», родом із Ломбардії, котра заслуговує окремої розповіді.

Знаменита Коломба

Як це й годиться, навколо Colomba di Pasqua є кілька легенд, що пояснюють її походження.

Одна з легенд розповідає про події після битви під Леньяно в 1176 році, коли міста Ломбардської Ліги розгромили імператора Фрідріха Барбароссу, котрий мав намір захопити Італію від імені папи та Священної Римської імперії. Дві голубки проводжали бойові знамена до вівтаря, і з тих пір Коломба Паскуале символізує цю перемогу.

Друга легенда розповідає про короля лангобардів Альбойна, котрий у 530 році взяв облогою місто Павія та відібрав кільканадцять юнок у якості військової здобичі. І поки всі інші дівчата плакали, одна з них піднесла в дар королю пиріг у формі голуба. Альбойн був цим настільки вражений, що звільнив дівчат, а в Павії влаштував столицю.

Не обійшлося й без третьої легенди, котра розповідає про лангобардську королеву Теодолінду та святого Колумбана, котрий на королівському бенкеті відмовився споживати м’ясо і перетворив м’ясо на хліб у формі голуба.

Коломба – це солодкий дріжджовий хліб з цукатами, родзинками і мигдалем, часом із начинкою з апельсинового чи шоколадного крему. Найпростіші і, зрештою, найтрадиційніші коломби прикрашені тільки цукровою скоринкою, а сучасніші та елегантні коломби прикрашають мигдалевою пастою, білою або кремовою поливою, шоколадом, горіхами.

Цікаво, що світовим успіхом «Коломба» завдячує міланському пекарю Анджело Мотті, який комерціалізував її в середині ХХ століття і зробив її саме такою, як ми знаємо: пухкою, ароматною, з хрумкою карамельною скоринкою, цукровими краплинами та мигдалем.

Усюди в Європі є свої особливі традиції та символізм великоднього хліба – десь він є обов’язковим атрибутом святкування й освячується у церкві, а десь втрачає свої релігійні риси і стає просто смачним світським десертом.