Найбільший естонський острів

 

Цього разу завітаємо до найбільшого острова Естонії з незвичною назвою – Сааремаа.

Острів омивається водами Балтійського моря, від материка до нього можна дістатися тільки на паромі. Сааремаа налічує лише 31 000 мешканців, а понад  10 000 гектарів тут займають ліси.

Сучасна назва острова (з наголосом на перший склад) перекладається з естонського як «Острівна земля» ( «Саар» - «острів», «Маа» - «земля»).

Згадки про Сааремаа зустрічаються в багатьох стародавніх текстах, починаючи з «Географії» Птолемея середини II ст. н. е. і різноманітних скандинавських хронік і саг. Слава у жителів острова була, прямо скажемо, специфічна: вони контролювали вихід в Балтійське море з Ризької затоки. Іншими словами, займалися морським розбоєм.

Найвідоміші, в прямому сенсі легендарні, особистості на острові Сааремаа – міфологічні персонажі Великий Тилль і його дружина Пірет. Тилль був велетнем, йому нічого не варто було відвідати брата на сусідньому острові, протопавши до нього по дну протоки.

Про Тилля і його дружину в народі найтепліші «спогади»: велетні були правителями острова, але орали землю, рибалили, взагалі працювали не покладаючи рук, як прості селяни. Любили капустяний суп, пиво і баню. Любили один одного. Були, по суті, добрі люди. Правитель допомагав як міг місцевим жителям: міг врятувати в шторм рибалок, витягнувши човен на руках з стихії, що розбушувалася, міг захистити від ворогів. У бійці Тилль ставав грізним, як зброю використовував все, що потрапляло під руку, будь-то колесо від воза чи млина.

Пірет, за легендою, померла від горя, коли побачила, що якісь лиходії зруйнували їх будинок. А про смерть Тилля розповідають так: коли на острів напали лицарі-хрестоносці і їх ватажок в бою відсік мечем велетню голову, Тилль взяв її під пахву і пішов вмирати. Але при цьому попередив сааремаавців, що, мовляв, якщо у них з новими правителями острова будуть якісь неприємності, його можна покликати: він воскресне і розбереться. Після чого перетворився на камінь: великий валун –  тулуб, валун поменше – голова. Та ось біда, хлопчаки якось  розбудили його криками, він прокинувся, побачив, що ніякої біди немає, образився і знову закам'янів – тепер уже назовсім ...


Острів має свою так звану столицю – Курессааре. Сучасне місто стоїть на місці колишнього замку священнослужителів, вперше згадується  в літописах 1381 року. У 1559 році місто продали Данському королівству. Пізніше, за Брьомсебруським договором 1645 року,  місто перейшло під управління Шведського королівства, під юрисдикцією якого і знаходилось аж до 1721 року.  У 1721 році за Ніштадтським мирним договором  місто офіційно увійшло до складу Російської імперії.

Головною пам’яткою Курессааре є замок з однойменною назвою, який, ймовірно, був побудований у XIII сторіччі Тевтонським орденом як резиденція єпископа. Замок неодноразово був доповнений та добудований іншими власниками – данцями, шведами та росіянами.

Замок Курессааре є унікальним серед замків у Прибалтиці, оскільки він є єдиною повністю збереженою середньовічною фортецею. Навіть дві башти як оборонні укріплення також здебільшого збереглися. У центрі замку, побудованого з обтесаних доломітових блоків, знаходиться квадратний двір, який на рівні другого і третього поверху оточує крита галерея.

У замку розмістилася експозиція Сааремааського музею, що розповідає про історію острова і міста Курессааре, а також про природу тутешніх місць.

Музей Сааремаа був заснований у 1865 році і є одним з найбільших музеїв у всій Естонії.

В наші дні центр Курессааре зустрічає відвідувачів дерев'яними будинками XIX століття, оздобленими невеличкими баштами та годинниками. Тут є різноманітні санаторії та сучасні спа-центри, а також затишні готелі.

Блукаючи лісами Сааремаа, ви можете натрапити на кратер Каалі, що розташований на північ від Курессааре. Великий залізний метеорит вагою від 400 до 10000 тонн (за різними оцінками) увійшов до атмосфери Землі і розпався на численні менші метеорити. Кратер Каалі, що сформувався близько 4000 років тому, є одним із дев'яти метеоритних кратерів  в навколишньому регіоні. Каалі утворює ідеально кругле озеро глибиною близько 22 метри та діаметром 110 метрів. Метеоритний кратер оточений земляним валом 16-метрової висоти.

На острові ростуть 35 видів орхідей.

Неймовірний краєвид відкривається з маяку Сірве (Sõrve). Місце це здавна користувалося поганою славою у мореплавців. Море тут неглибоке, багато мілин, а трафік по протоці вже багато століть дуже активний.

Перший маяк на півострові Сірве був побудований у 1646 році на кошти місцевого купця. Тоді це була найвища дерев'яна споруда, на даху якої під спеціальним оптичним пристроєм розпалювали велике вогнище.

Дерев’яна структура маяка у  1650 році була замінена кам’яною. Маяк перебував у приватному володінні до 1737 року, потім перейшов у власність держави. Він пережив Першу світову війну, однак дерев'яний інтер'єр був пошкоджений вогнем.

Під час Другої світової війни вся конструкція була зруйнована. Тимчасове дерев'яне восьмикутне спорудження було побудоване в 1949 році і використовувалося до 1960 року, коли його замінив нинішній залізобетонний маяк.

Цікавий факт: під час холодної війни Радянський Союз розміщував військові частини та техніку на Сааремаа, забороняючи в’їзд на весь острів для іноземців і навіть для більшості місцевих. Тож індустріалізація не торкнулася острова, це ідеальне місце, щоб вдихнути на повні груди свіжого повітря і намилуватися незайманою природою.







Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Віденська кава Юрія Кульчицького

Конкурс для батьків разом з дітьми від Дитячого Фонду Організації Об'єднаних Націй. Конкурс листівок «День Води»

Приєднуйся до святкування. Конкурс есе від Послів європейської молоді