Шерлок Холмс Артура Конан Дойла

 

29 листопада 1887 року світ побачив різдвяний випуск лондонського журналу «Beeton's Christmas Annual», в якому була надрукована повість 27-річного Артура Дойла «Етюд у багряних тонах». Попри те, що автор скептично ставився до детективного жанру і написав чимало історичних, пригодницьких й фантастичних творів, саме 56 оповідань і чотири повісті про ексцентричного розслідувача Шерлока Холмса і його приятеля доктора Ватсона принесли йому світове визнання.

Студент-медик Артур Конан Дойл як письменник дебютував 6 вересня 1879 року пригодницьким оповіданням «Таємниця долини Сасасса», опублікованим анонімно в единбурзькому тижневому «Журналі художньої літератури, науки і мистецтв». Наступного року в якості корабельного лікаря він провів сім місяців на борту китобійного судна, враження від плавання на якому лягли в основу серії оповідань «Капітан «Полярної зірки» та інші історії».

Після отримання у 1881 році ступеню бакалавра Дойл відкрив у Портсмуті приватний лікарський кабінет, сидячи в якому в очікуванні пацієнтів, продовжив писати пригодницьку повість «Заява Дж. Габакука Джефсона». Вона вийшла 1884року у лондонському журналі «Корнхіл», що спеціалізувався на творах з продовженнями, феноменально популярному у вікторіанську епоху форматі. Проте ця повість слави автору не принесла, як і ще з десяток його наступних творів.

20 листопада 1886 року Дойл за 25 фунтів продав права на свою, на той момент уже четверту, повість видавничому концерну «Ward Lock & Co», у журналах якого публікувався останнім часом. В «Етюді у багряних тонах» 27-річного Дойла, написаному лише за два тижні, мова йшла про розкриття загадкового вбивства дивакуватим детективом на ім'я Шерлок Холмс, який крім широкого арсеналу знань відзначався феноменальною спостережливістю й вмінням аналізувати і систематизувати інформацію, та його сусіда по лондонській квартирі доктора Джона Ватсона. Повість була опублікована у журналі «Beeton's Christmas Annual», що побачив світ 29 листопада 1887 року і надійшов у продаж напередодні Різдва.

Ексцентричний детектив Шерлок Холмс, прототипом якого був університетський викладач Дойла професор Джозеф Белл, що славився увагою до дрібних деталей при діагностиці й демонстрував студентам їх важливість, досить точно описуючи характер і минуле малознайомих людей, і класичний вікторіанський джентельмен доктор Ватсон стали настільки популярними, що наступні два роки «Етюд у багряних тонах» двічі видавався окремою книгою.

У лютому 1890 року Холмс і Ватсон з'явились у повісті «Знак чотирьох», а 14 жовтня 1892 року — у збірнику з 12 оповідань «Пригоди Шерлока Холмса».

У певному сенсі популярність Холмса і Ватсона стала на заваді прагненню Дойла здобути визнання як автор серйозних, насамперед історичних, романів, яких до 1894 року у його доробку вже було п'ять. Тому в останньому, одинадцятому, оповіданні «Запискок про Шерлока Холмса» знаменитий детектив гине у сутичці зі своїм заклятим ворогом професором Моріарті, а Дойл у наступні кілька років видав кілька пригодницьких та історичних романів і п'єсу і продовжив серію оповідань про кавалерійського офіцера часів наполеонівських воєн Етьєна Жерара.

 

Повернувшись з Англо-бурської війни, де він був хірургом військово-польового шпиталю, у вересні 1900 року Дойл опублікував книгу «Велика бурська війна», в якій «постарався зробити все, на що здатний, щоб дати ясний і правдивий виклад подій». За два роки вона витримала 16 видань і була схвально сприйнята в урядових колах, що певним чином посприяло наданню Дойлу дворянського і лицарського звань.

Проте відмовитись від детективного жанру, який Дойл вважав надто легковажним, йому не вдалось — з серпня 1901 року по квітень 1902-го в журналі «The Strand» була надрукована його повість «Собака Баскервілів». Її успіх був настільки приголомшливий, що того ж року вона вийшла окремою книгою, а з жовтня 1903 року «The Strand» почав щомісячну публікацію третьої серії оповідань про пригоди Холмса і Ватсона, які 7 березня 1905 року тиражем 25 тисяч примірників вийшли окремим збірником «Повернення Шерлока Холмса».

Ще за життя ставши класиком детективного жанру, у 1914-15 роках сер Артур Конан Дойл видав четверту повість про Шерлока Холмса і доктора Ватсона «Долина жаху», через два роки після якої про них вийшла третя серія оповідань «Його останній уклін», а ще за десять — четвертий збірник «Архів Шерлока Холмса».

На думку самого Артура Дойла серед 56 оповідань і чотирьох повістей про Шерлока Холмса і доктора Ватсона кращим його твором було оповідання «Строката стрічка» 1892 року з його першого збірника «Пригоди Шерлока Холмса».