Брускетта - італійське хлібне диво


Брускетта - це класична італійська закуска-антипасто, тобто своєрідний «аперитив» перед основною стравою - пастою. В Італії брускетта настільки популярна, що з рецептів її приготування можна скласти окрему кулінарну книгу - з шинкою прошутто, з помідорами, з базиліком, з моцарелою, з оливками і так далі і тому подібне.



Італійське дієслово «bruscare», від якого і походить слово «брускетта», означає «смажити / запікати на вугіллі». Дійсно, основа основ брускетти - це свіжий злегка підсмажений хліб (в ідеалі – на грилі – до появи хрусткої скоринки).

Походження брускетти вельми туманно. Навіть самі італійці не можуть точно сказати, де, коли і хто придумав цю закуску. Однак достеменно відомо, що ще в Давньому Римі використовували підсмажені скибочки хліба для дегустації свіжовіджатої оливкової олії. При цьому просочені маслом шматочки злегка натирали часником - це допомагало відчути аромат олії.

За іншою версією La bruschetta - це бідняцьке блюдо. Коли селяни йшли на роботу в поле, вони брали з собою хліб, щоб перекусити під час сієсти. У спеку хліб швидко черствів, і, щоб хоч якось «оживити» його, роботяги вмочували хліб в оливкову олію.


Брускетта - це підсмажений до хрусткої скоринки хліб, натертий часником і политий оливковою олією. І все. Справжня, споконвічно італійська, брускетта - це тільки хліб, часник та олія.
А як же прошутто, помідори, базилік, моцарелла і інші «приправи»? - спитаєте ви. Все це з'явилося набагато пізніше, коли брускетта з бідняцького бутерброду почала трансформуватися в закуску для розпалу апетиту.
Тому будьте уважні: якщо ви в Італії замовляєте «bruschetta», вам, швидше за все, подадуть брускетту в її традиційному розумінні, тобто просто скибочки хліба з олією й часником. Але якщо ви попросите офіціанта принести вам «bruschette», тобто у множині, то отримаєте тарілку з брускеттами зі всілякими начинками.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Віденська кава Юрія Кульчицького

Бернська конвенція і авторське право

Камера, стоп. Знято! Євроквіз «Європейське кіно»