Албанія – країна бункерів

Албанія — маленька сонячна країна в південно-східній Європі, розташована в західній частині Балканського півострова, уздовж узбережжя Адріатичного моря. Після кількох десятиліть комуністичного правління вона повільно переходить до системи відкритої ринкової економіки, рухаючись на шляху до прогресу.

Столиця Албанії — Тирана. Чисельність населення Албанії становить — 2,8 млн осіб. Албанія межує з такими країнами: Греція, Північна Македонія, Чорногорія, Сербія. Країна омивається Іонічним та Адріатичним морями. Ці моря є частинами Середземного моря. Площа Албанії становить 28 748 км². Це приблизно як наша Полтавська область. Близько 40 % загальної площі країни займають ліси. Рельєф Албанії гористий, вершини гірських ланцюгів досягають висоти 2100—2400 метрів. Найвища точка країни — гора Кораб (2764) м. 

Офіційна мова цієї країни — албанська. Однак багато людей говорять також грецькою мовою. Албанія є офіційним кандидатом на членство в Європейському Союзі, а з 2009 року повноправним членом НАТО. Албанці не називають свою країну Албанією. Для нації її рідною мовою ім’я країни — Шкіперія (Shqipëriа), що перекладається як «Країна орлів». На прапорі Албанії зображений двоголовий орел.

  Албанців за межами країни живе більше, ніж у самій Албанії. Найбільша Албанська діаспора проживає в Греції й Туреччині. А серед країн далекого зарубіжжя, найбільше албанців проживає в США й Канаді. Вважається, що число албанців, що живуть за межами Албанії набагато більше, ніж населення країни. 

У другій половині 20-го століття Албанія була таким собі комуністичним островом. У тому сенсі, що жодна людина не могла покинути Албанію. Комуністична держава, ізольована залізною завісою, не була партнером ні Радянському Союзу, ні жодному з його сателітів. У певному сенсі, Албанія була автономною комуністичною державою.

Народна Соціалістична Республіка Албанія посварилася з більшістю комуністичних держав світу. Диктатор Енвер Ходжа (роки правління 1944—1985) порвав зв’язки з СРСР, вийшов із Варшавського договору і припинив відносини з Китайською Народною Республікою. Крім того, він був постійно вороже налаштованим до сусідньої Югославії. 

 Албанія усіяна бункерами. Їх у середньому 24 на кожен квадратний кілометр і понад 700 000 по всій країні. Побудовані вони під керівництвом комуністичного диктатора Енвера Ходжі, який боявся нападу з боку своїх ворогів (майже всі йому були ворогами). Більшість бункерів ніколи не використовувалися. Після падіння комунізму частину бункерів стали використовувати під склади, будинки, кафе або музеї. 

Місцева валюта — албанський лек. Причому слово «лек» - це скорочення від Олександра Великого, тут так називають Олександра Македонського. Незважаючи на помітний стрибок у розвитку, ця країна й досі залишається однією з найбідніших європейських держав. Всупереч поширеній думці, Албанія ніколи не входила до складу Югославії.

Албанія має одного-єдиного лауреата Нобелівської премії — Мати Терезу. Хоча народилася вона в тогочасній Османській імперії, але албанка з Македонії. Вона отримала Нобелівську премію миру в 1979 році за доброчинну місію в Колкаті, Індія.