Мікродержава Сан-Марино

Сан-Марино, або ж Найсвітліша республіка Сан-Марино – це невеличка країна площею всього 61 км², що розташована на горі Титано в Італії. Серед усіх країн світу Сан-Марино є п’ятою найменшою країною у рейтингу за площею після Ватикану, Монако, Науру та Тувалу. Чисельність населення становить всього 32 тисячі осіб.

Християнський каменяр Маринус (або Святий Марин) у 301 році заснував цю державу. Тому Сан-Марино можна називати найстаршою країною світу. Перша назва республіки була «Земля Сан Марино», що означало «земля святого Марино». Первісний уряд країни – «Аренго». Це самоврядна рада, у складі якої були глави кожної з чинних на той момент у державі сімей.

У 1243 році на основі цього уряду була заснована посада Капітанів Регентів, що означало спільне керівництво державою. У 1292 році папським престолом було підтверджено незалежність країни. Офіційно конституція країни була прийнята 8 жовтня 1600 року. Найбільш скандальними були події країни 1960-1970-х років, коли Сан-Маринські жінки отримали право голосувати на виборах та право входу до державних установ. 

У цій зовсім невеличкій країні немає виходу до моря, навіть водоймищ як таких всередині країни нема. На кордоні протікає однойменна річка Сан-Марино та всередині держави протікає ще одна річка під назвою Ауса. В місті Аквавіва існує джерело, яке є одним із джерел постачання питної води до інших міст країни. Області Сан-Марино називаються «кастеллі», що в перекладі означає «укріплення», «вежі».

Складається Сан-Марино з міст-комун Аккуавіви, Борго-Маджори, Доманьяни, Кьеcануови, Монтеджардіни, Серравалли, Фаетани, Фьорентіни й однойменної столиці — Сан-Марино.

Жителі Сан-Марино вважають себе не італійцями, а санмаринцями, адже вони дуже пишаються своєю державою та її історією. При знайомстві санмаринці зазвичай говорять своє ім’я, а також свою професію та посаду на роботі. 

Три найдавніші фортеці – фортеця Гуаіта, фортеця Честа та фортеця Монтале. Фортеця Гуаіта довгий час слугувала в’язницею в країні. Побудована вона на краю скали. Фортеця Честа існує зараз як музей Старовинної зброї. В перекладі з італійської означає "друга вежа". Фортеця Монтале перекладається як "третя вежа". Дана фортеця була сигнальною вежею для захисту від війська замка Фйорентіно, проте після приєднання цього замку до території країни фортеця втратила свою основну роль. Нині вхід до неї обмежений. Всі три фортеці зображені на гербі та прапорі, також вони є символом свободи країни, а їх зображення карбуються на сан-маринських монетах. 

Сан-Марино є туристичним містом. В середньому за рік країну відвідують близько 3 мільйонів туристів. Відвідувачів в Сан-Марино приваблює «дух середньовіччя». Ціни на харчові продукти, а також ціни у ресторанах та кафе Сан-Марино значно відрізняються від цін в Італії. При чому у Сан-Марино ціни дешевші.

 Найбільша кількість музеїв, визначних пам’яток та виставок знаходиться у столиці Сан-Марино, а для того щоб повністю відчути всю красу «середньовічної» країни бажано прогулюватись саме центром, а не околицями міста. Вулиці міста Сан-Марино тягнуться не вшир і вдалину, а вгору. Тому прогулюючись містом, більше замислюєшся не над тим, повернути тобі наліво чи направо, а над тим, чи йти тобі вгору, вниз або прямо по вулиці.

Країна є однією із найбагатших країн за рівнем ВВП через те, що має найнижчий рівень безробіття в Європі та низькі податки. Проте для того, щоб отримати громадянство цієї країни, необхідно прожити 15 років у законному шлюбі із громадянином Сан-Марино, або офіційно прожити 30 років в цій країні.