Липнева революція 1830 р. у Франції

27 липня 1830 року у Франції почалась революція, в ході  якої було повалено владу короля Карла X. Його антиконституційні укази стали причиною заворушень в Парижі. 2 серпня він був змушений зректися престолу і став останнім монархом Франції з династії Бурбонів.

Після смерті Людовіка XVIII королем Франції у вересні 1824 р. було проголошено його брата - графа Артуа під іменем Карла X. В роки революції саме Артуа очолював збройні сили еміграції, а після відновлення Бурбонів - крайню праву роялістську опозицію в помірковано монархічних Національних зборах.

У квітні 1825 р. було прийнято постанову про виплату компенсації колишнім емігрантам за втрачені під час революції земельні володіння, сума її визначалася у 1 млрд франків. Для покриття цих витрат королем були суттєво підвищені податки, а також знижені відсоткові ставки по облігаціях внутрішньої державної позики (їх тримачами були в основному представники фінансової буржуазії).

Того ж 1825 р. був прийнятий закон про покарання за виступи проти релігії, в якій формі вони б не проявлялися. Заходи покарання передбачали не лише ув'язнення чи заслання, але й смертну кару з попереднім відсіченням правої руки. Невдоволення діями Карла X було настільки глибоким, що на виборах 1827 р. перемогу здобули ліберали. Перечекавши два роки, король у 1829 р. сформував радикально правий уряд Поліньяка, що складався виключно з колишніх емігрантів. Поліньяк негайно розпочав підготовку до прийняття нової конституції, яка, за задумом, повинна була ізолювати від участі у виборах ліберальну буржуазію. 

Палата депутатів почала вимагати відставки кабінету і король розпустив її у березні 1830 р. Вибори на початку липня 1830 р. принесли ще більший успіх лібералам, у новому парламенті прихильниками уряду були лише 145 депутатів з 428. 26 липня 1830 р. уряд Поліньяка опублікував 4 королівські ордонанси, які фактично скасовували і без того куцу конституцію. Розпускався парламент, вводилася суворіша цензура для преси тощо. 

У відповідь 28 липня в Парижі повстали близько 80 тис. чол. 29 липня король зрікся престолу і втік в Англію. 7 серпня 1830 р. королем був проголошений Луї-Філіпп Орлеанський, який до і після свого обрання намагався будь-що здобути репутацію демократа. Король ходив Парижем у поношеному одязі й подавав руку кожному, хто його вітав.