Національне свято Королівства Бельгії

Це свято Бельгія відзначає щорічно 21 липня. Це річниця інавгурації Короля Леопольда I, засновника династії, яка відбулася 21 липня 1831 року. Леопольд, молодший син Френсіса Фредеріка, герцога Саксен-Кобург-Заальфельдского, народився 16 грудня 1790 року. Ця подія мала місце в Кобурзі, Німеччина.

Отримавши військову освіту, служив при дворі Наполеона I, потім став офіцером у військах царя Олександра I. Після поразки Наполеона облаштувався в Великобританії, де одружився на принцесі Шарлотті, єдиній дитині короля Георга IV і Кароліни Брауншвейгської, імовірно, спадкоємиці англійського престолу.

Шарлотта померла в 1817 році, а Леопольд залишався у Великобританії до того часу, поки не був обраний Королем бельгійців 4 червня 1831 року.

Він прийняв корону, відмовившись від престолу Греції. У 1828 році Леопольду пропонували стати королем Греції.

Перше десятиліття правління Леопольда було присвячено встановленню дипломатичної та військової безпеки для бельгійської нації. Коли у 1839 році основні європейські держави вже визнали Бельгію, то останні питання з Нідерландами, а саме той факт, що незалежна Бельгія як суверенна держава відбулася в результаті повстання 1830 року, були врегульовані. У тому ж році Леопольд також уклав договір про бельгійський нейтралітет у разі можливих європейських конфліктів.
 9 серпня 1832 року вдівець Леопольд одружився повторно на Луїзі Орлеанс, дочці французького монарха Луї Філіпа. Троє дітей в цьому шлюбі вижили: Леопольд (1835-1909), герцог Брабантський і наступник Леопольда I як король бельгійців, Філіп (1837-1905) і Шарлотта (1840-1927).

На жаль, Леопольд був менш успішним у внутрішній політиці. Монарх спробував сформувати консервативний фронт, об’єднавши клерикалів і лібералів в основний парламентський блок. Між 1830 і 1847 роками ця коаліція розпалася і Корона була змушена взяти на себе обов’язки правління партіями і міністерствами. У 1847 році цей процес переходу був завершений. Леопольд залишався авторитарним, хоча обставини змусили його рухати Бельгію до більш парламентських інститутів.

Широкі родинні зв’язки Леопольда принесли йому прізвисько «Дядя Європи». Він зіграв важливу роль в шлюбі своєї племінниці Королеви Вікторії (Англія) з його племінником принцом Альбертом Саксен-Кобург-Гота.

 Леопольд I помер в Лаекені 10 грудня 1865 року.